TextBook З натовпу вийшов священик. Проте Бондаренко відвернувся, ніби не хотів панської ласки, а поглянув на людей. Багато хто з них плакав, дивлячись на цих відважних, молоденьких хлопців.
– Не плачте, люди, ще й над Україною зійде сонечко, засвітить нам радісно. Тоді у нашій новій, великій родині, згадайте і нас. А зараз помоліться за наші душі…
А тим часом хлоп’я, витираючи гіркі сльози та постійно оглядаючись, чимдалі віддалялося від страшного Чорнобиля. Тримався малий поводир, як учив дід, подалі від шляху, поближче до хуторів. Жаль стискав серце малого, сльози лилися ручаєм і капали на спраглу, тверду землю. Нарешті малий оглянувся.
– Прощавайте, діду. Братчики, я вас ніколи не забуду. І пісні співатиму.
Хлопчина наостанок шморгнув носом, витер сльози, поправив торбу за плечима і подався далі вузькою стежиною, що тяглася поміж густезних пралісів.
Сонце на небі посміхнулося малому, відбившись веселими промінцями від чистих Дніпрових вод та золочених бань київських церков.
Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Судний день » автора Яріш Я.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 27“ на сторінці 7. Приємного читання.