Розділ «12. «Дніпро — Потомак»»

Транихиїл із Людмилою зауважили зміни у поведінці Йосипа Бланка. Він став якимось ще більш переляканим та запопадливим, видавався ніби нижчим, ніж зазвичай. Всупереч усталеному правилу, він заявився до лабораторії з власної ініціативи та першим почав розмову:

— Наші справи геть кепські, пане Россман. Доля шефа невідома, а без нього я не маю змоги далі фінансувати Ваші дослідження…

— А пошук Олега? — перервала його Людмила.

— Так само, бо гроші пан Шахсуваров перераховував мені щомісяця. Ми витратили майже весь попередній транш. Післязавтра мав надійти наступний, але в мене немає певності, що його перерахують.

— Хіба ж у вас немає резерву? — Транихиїл намагався вдавати спокій.

— Резерв витратили на операцію біля Кам’яної могили та інші непередбачувані обставини.

— Ви вживаєте заходів щодо пошуків пана Шахсуварова? — тепер голос дослідника видавав напруженість.

— Так, але наразі результатів немає. Єдина обставина, що дає нам надію — відсутність інформації про його загибель. Включно з неофіційними повідомленнями та чутками в Інтернеті.

— Ми це й без тебе знаємо, — кинула Людмила. — Чому російська влада мовчить з приводу катастрофи?

— Ось це мене непокоїть найбільше! — Йосип за звичкою почав ходити з кутка в куток. — Я боюся, що замовниками замаху можуть бути високопоставлені вороги пана Шахсуварова, які борються з ним за вплив на самого самодержця!

— Ви прийшли, аби викласти тут ці міркування? — карбуючи кожне слово, запитав Транихиїл і запустив праву руку до шухляди столу.

— Перш за все — щоб попередити вас про відсутність коштів, — відповів Бланк, необачно повертаючись до нього спиною.

Транихиїл піймав погляд Людмили, яка правильно зрозуміла дослідника. Вона раптом всміхнулася Бланку і запитала:

— Можливо, нам слід розпочати пошук іншого спонсора — наприклад, у США?

— Як вам таке могло на думку спасти? А якщо Шахсуваров повернеться?! — товстун аж підстрибнув на місці від такої несподіваної пропозиції.

— Не рухайся, в тебе шершень на комірі, — раптом скрикнула Людмила.

Бланк слухняно заціпенів. Россман у два стрімкі безшумні кроки наблизився до нього і впевненим рухом устромив шприц у жирну шию. Йосип, зойкнувши від несподіванки, почав осідати на підлогу. Тедові з Людмилою ледь вдалося вмостити центнер із гаком його живої ваги на шкіряну канапу.

— Скільки він буде непритомним? — запитала Людмила.

— Близько години. — Транихиїл помацав пульс на шиї жертви. — Якщо протягом цього часу не впораємося, доведеться вколоти ще, а це небезпечно. У нього, напевне, хворе серце та діабет — може й померти.