Розділ «17. Капітан»

Відлуння у брамі

Макака прокинувся від того, що його рука затерпла через кайданки, якими він був припнутий до ліжка. У палаті було зовсім поночі. Легкий вітерець крізь відчинену кватирку ворушив жовту фіранку на вікні. З-за дверей долинали якісь підозрілі звуки. Сьогодні його палату охороняв саме той мєнт, до якого нерівно дихала бікса-медсестра — схоже, вони там лизалися. На душі стало тоскно. Намагаючись позбутися заздрісного збудження від звуків любощів у коридорі, Макака пригадував розмову зі слідчим та його молодим помічником, що відбулася цим ранком.

— Отже, Макаре, — говорив слідчий, — ми не знайшли жодної фотографії Томаса. Опишете нам, як він виглядає?

— Ні! — крутнув головою волоцюга.

— Даремно, — помічник торкнув його за плече. — А Томас часом не обмовився, навіщо йому було знищувати літак?

— Ні.

— А Ви знали, кому належав той літачок? — терплячий слідчий поставив наступне питання.

— Потім хлопці на базарі балакали, що якомусь багатієві з Росії.

— Ви вбили двох людей і ще двох тяжко поранили. Зокрема й російського багатія. Ви розумієте, що він такого не вибачить?

— Так, розумію.

— Лише ми можемо Вас захистити.

— Але Ви мусите допомогти нам із Томасом, — втрутився молодий.

— Ми показали Ваше фото кільком сусідам Василя, — вів слідчий далі, — і вони підтвердили, що Ви певний час жили у його помешканні, неподалік метро «Вокзальна». Вас бачили і у вікні, і на сходах з цигаркою.

— Тепер далі, Макаре, — знову перебрав ініціативу помічник, — сусіди бачили також опецькуватого немолодого чолов’ягу, який приїздив на «Хаммері». Це Томас?

— Скажіть — раптом перервав його Макака. — А ви усіх трьох хлопаків, які… ну, тоді на аеродромі…

— Ні, лише двох, — помічник задоволено всміхнувся якимось своїм думкам. — але ми знаємо, що третього на Ваших очах посеред білого дня викрали на площі Петровського. Так?

— Так.

— Здогадуєтеся, хто це зробив? — запитав слідчий.

— Томас.

— Навіщо ви прикидаєтеся дурнем?! Томасові ніхто з вас живим вже не потрібний! — слідчий вдав, що трохи сердиться. — Він би не переймався такими складнощами — просто б пристрелив, — останні слова він вимовив підкреслено буденно.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відлуння у брамі» автора Матвієнко К.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „17. Капітан“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи