Розділ «12. «Дніпро — Потомак»»

— І що ти збираєшся з ним робити?

— Використати його схильність до переляків та паніки. Нам доведеться перенести цю тушу на стіл для маніпуляцій — Транихиїл вказав на пристрій, обладнаний еластичними пасками.

Прововтузившись хвилин із двадцять, посварившись та спітнівши, вони зрештою прилаштували Йосипа на тому самому ліжку, де Россман перетворював на біоробота Олега. Паски міцно припнули товстуна до жорсткої поверхні. Тед розклав численні інструменти і заходився щось робити з лівою рукою Йосипа, трохи вище зап’ястка.

Томас отримав із Ленглі збільшену розкадровку зробленого Макакою запису авіакатастрофи. До неї додавався коментар із детальною інформацією про усіх людей, чиї обличчя можна було роздивитися в кадрах. Томас позаздрив сучасним можливостям шпигунів — повне досьє на людину лише за її нечіткою фотографією. От якби такі технології були доступні йому під час першого відрядження до України, наприкінці радянської доби!

Як і очікував Томас, чоловіком, якого на ношах завантажили у сріблястий мікроавтобус, був Владімір Шахсуваров. У коментарях повідомлялося, що це зробили особи з угруповання, створеного спеціально для забезпечення інтересів того самого Хазяїна у Дніпропетровську. Більше того — коли Хазяїнові показали ці фотографії у його заґратованій каліфорнійській резиденції, він не заперечував, що дійсно віддав команду контролювати пересування олігарха у випадку прибуття того до України. Пояснив це тим, що в середині дев’яностих сприяв Шахсуварову у придбанні прибуткових підприємств за символічні гроші, і відтоді відчуває певний сентимент до долі цих смачних активів. Тільки-но стало відомо, що для олігархового літака зробили попередній запит на приземлення у Дніпропетровському аеропорту, група супроводу з вірних Хазяїнові людей виїхала на місце. Хоча аварія і стала для них цілковитою несподіванкою, але добрий вишкіл колишніх працівників спецслужб допоміг зорієнтуватися й доправити Шахсуварова до лікарні. Його охорону досі забезпечують люди Хазяїна. Останній готовий віддати наказ про доступ представників Ленглі до хворого, але нехай ті представники пам’ятають, що олігархом, хоча формально він і є приватною особою, обов’язково захоче опікуватися нав’язлива останнім часом українська влада. Наразі, — йшлося далі у повідомленні, — Шахсуваров опритомнів, його стан має нестійку тенденцію до поліпшення.

Каналами зв’язку Хазяїна та за його співпраці Шахсуваров потроху почав отримувати інформацію, що замах на нього організували люди, наближені до самого самодержця, які заздрять впливу та грошам олігарха. Схоже, що він у це починає вірити. Томасові слід зустрітися з Шахсуваровим, аби підтримати ці підозри й схилити багатія до співпраці «в ім’я демократичних свобод». До речі, Хазяїн люб’язно погоджується посприяти цій здибанці. Далі йшли детальні інструкції щодо організації та змісту розмови.

Не гаючи часу, цереушник зателефонував за номером, наданим колегами з-за океану, вимовив коротку фразу-пароль: «Дніпро — Потомак» — і вже за годину заїжджав «Хаммером» під квітучі акації лікарняного парку.

Тільки-но Томас залишив салон автівки, до нього підійшли двоє немолодих, але підтягнутих чоловіків зі сторожкими поглядами. Вони обшукали його і повели до невеликого двоповерхового корпусу. Оголошення на дверях повідомляло, що споруда на карантині, і стороннім вхід суворо заборонений. У холі чатували ще двоє охоронців, які знову ретельно обнишпорили Томаса, забравши годинник, телефон і авторучку, та провели сходами на другий поверх. Минувши ще один пост охорони, вбраний у халат та бахіли, шпигун нарешті опинився у лікарняній палаті олігарха.

Усупереч очікуванню, Владімір Шахсуваров не лежав на ліжку, а сидів у інвалідному візку біля письмового столу. Змарніле обличчя екс-полковника свідчило, що до одужання йому ще далеко. Під очима набрякли синюшні мішки, щоки провалилися, через підборіддя тягнулася смужка пластиру. Шия та права рука були у корсетах. Він силувано посміхнувся, вказуючи Томасові на стілець поряд.

— Я знаю хто Ви, — голос олігарха прозвучав хрипло, ледь чутно.

— Як ваше самочуття? — Томас сів.

— Не дочекаються, — Шахсуваров вказав на стелю здоровою рукою.

— Ви вважаєте, що замах на вас організували звідти? — Томас і собі вказав очима угору.

— А звідки ще? — прямий погляд олігарха повільно зупинився на обличчі американця, але той ані порухом не видав себе.

— Це могли бути ваші місцеві недоброзичливці…

— У них кишка затонка, містере…

— Просто Томас.

— Ви уповноважені зробити мені пропозицію від імені уряду Сполучених Штатів?

— Так. Звісно, наша співпраця ґрунтуватиметься на обопільно вигідних засадах.

— Слухаю Вас…