— Ми під’їхали, щойно розвиднилося, — почав Мстислав, — ну, зовні там нічого прикметного. Бугай стоїть на бетонній подушці, покладеній на невеликий насип. Схоже, що скульптуру недавно реставрували — фарба свіжа. Бугай сам чорнорябий…
— А яйця йому хтось яскраво-червоним пофарбував, — приснув сміхом розважливий зазвичай Мечислав, — мабуть, якийсь жартівник подорожній.
— Це до Пасхи завжди трапляється, — сказав Гордій. — Так місцеві мешканці розважаються[26].
— Це усі ваші спостереження? — іронічно запитав Іван.
— Майже, — відповів Мстислав, — лишилося два. По-перше: усередині бугая міститься велика камера, а в ній — якийсь механізм…
— А по-друге, під бетонною подушкою є чималий підвал із чотирьох кімнат, — додав Мечислав.
— Звідки вам про це відомо? — нетерпляче поцікавився Северин.
— Ну, про підвал Олег сказав, — знизав плечима Мстислав, поглядом заохочуючи восьмого характерника продовжити розповідь.
— Підвал, — Олег не примусив себе просити двічі, — я побачив, точніше, відчув, що він там є. Неглибоко, метрів чотири під землею. Туди ведуть стрімкі сходи, ось погляньте, — він взяв листок паперу, тонкий фломастер і почав малювати, — приміщення спроектоване просто. Сходи ведуть до коридору. З правого боку в нього виходять четверо дверей, за ними — однакові квадратні камери. Кожна — приблизно чотири на чотири метри.
— А що у камерах? — Назар підсунув до себе намальований Олегом план.
— Не знаю.
— Гаразд, а як ви дізналися про порожнину у череві бугая? — поставив питання мовчазний Тарас.
— Ось тут ніякого характерництва — лише техніка, — відповів Мечислав. — Я прихопив портативний ультразвуковий сканер і пробив ним бугая — є там порожнеча, а в ній якесь металеве начиння.
— Це ти теж дізнався за допомогою ультразвуку? — запитав Назар.
— Ні, — замість брата відповів Мстислав. — Це ми визначили за допомогою сканера радіочастотного випромінювання. У ніздрях бугая є отвори, сполучені з порожнечею у череві — звідти просочується електромагнітне випромінювання.
— Отже, ймовірно, там міститься електрообладнання, і воно працює — припустив кібернетик.
— Значить, у бугаєві має бути джерело електричного живлення, — зауважив Гордій.
— Воно там є, — сказав Олег. — Кабель проклали у тонкій пластиковій трубці від найближчого ліхтаря.
— Схоже на стаціонарне сховище, як і оця кімната, — Іван ще раз поглянув на Олегів план. — Найімовірніше, обладнане сигналізацією.
— Схоже, — погодився Гордій. — Цікаво, коли, а головне — хто й навіщо — його облаштував?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відлуння у брамі» автора Матвієнко К.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12. «Дніпро — Потомак»“ на сторінці 5. Приємного читання.