Розділ дванадцятий

Страта

Ірена зі страхом подумала, що адвокат-юрист збожеволів усе-таки, не витримавши потрясінь і перевантажень.

— ...А вихід тут шукати марно. Вже як я ледве пересуваюся — а все-таки разів зо три все облазив... Дивна печера. Штучна, як увесь світоустрій, я вже казав... Навіть, здається, є повторювані фрагменти, ніби дизайнерові забракло уяви... А базікаю я тому, Ірено, що у мене нога болить. А що, було б краще, якби я валявся і стогнав?

— Вибачте... — сказала Ірена після паузи.

— Та нема за що... Візьміть краще гриб. Уже зовсім не так нога...

Новий звук потряс тишу печери.

Удар. Але не такий потужний, як звук обвалу. М’якший і тихіший, і відразу ж слідом за ним — серія нових ударів. Спочатку гуркіт, а потім такий звук, ніби розпоровся туго набитий мішок із квасолею, і жорстке насіння сипнулося на цементну підлогу...

Що за химерії, звідки у неї такі асоціації? Рука її механічно вчепилася Семиролю в плече.

Звук не зникав. Акустика печери дивно спотворювала його — здавалося, шипить і шелестить одночасно звідусіль...

Потім у галереї зблиснув вогонь; тьмяне світло ліхтаря змусило Ірену болісно примружитися.

— Там... — Рек задихався. — Пані Хміль... вода... Річка вибила... промивину. Тепер...

— Довго залишилось? — уривчасто запитав Семироль.

— Що?..

— Скільки часу мине, поки ми спливемо під стелю?!

Рек мовчав. Дивився на Ірену, на її застигле бліде обличчя, на округлий живіт... Брови його страдницьки вигнулись.

Тільки зараз, переварюючи почуте, Ірена вперше засумнівалася у відмежованості почуттів. (Так, Семироль мав рацію, коли саркастично хмикав.)

Рек дивився. Ліхтар здригався в його руках. Він боявся зовсім неналежним для лицаря чином...

І, певна річ — не за себе.

* * *

...Вода шукала шлях униз. Підмивала стіни, змією в’юнилася в западинах, збурювалася кудлатою піною. Світло ліхтаря дробилося на спіненій поверхні, вода здавалася вугільно-чорною, піна — бурою...

— Отже, Провидінню, мабуть, не сподобалася... моя пристрасть до... гемоглобіну, — хрипко озвався Семироль.

Він стояв, важко навалившись на палицю. Вода заливала його ноги.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ дванадцятий“ на сторінці 10. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи