Розділ восьмий

Страта
* * *

 она прислухалася до себе — і нічого не відчувала.

Блукала по кімнаті, сідала за роботу і знову вставала, брела у двір, де здоровань Сіт перебирав якийсь залізний мотлох, виходила за ворота, дивилася на низьке сонце...

Вона не була сама. Всередині неї оселився — на радість чи на горе — хтось, що не був частиною її тіла. Хтось інакший. НЕ ВОНА.

Нік ходив за нею, як тінь. Побоювався зайвий раз потрапляти на очі — але ще більше боявся не встигнути подати руку, коли Ірена оступиться, не підсунути стілець, коли вона захоче сісти...

Попервах його опіка дратувала її. Але потім виявилося, що підтримка Ніка буває вельми до речі — особливо в години, коли самотньо і нудно, коли немає вже сил сподіватись, як раніше, тільки на себе...

Семироль багато працював і, на Іренину радість, часто і довго був відсутній. Управитель Сіт отримав, мабуть, наказ не турбувати Ірену своєю присутністю; Ельза остаточно переселилася в господарські прибудови — схоже, що там, з коровами, і ночувала...

На узліссі, оддалік від інших дерев, скрипіла на вітрі кострубата сосна. На гілці-перекладині бовталася чорна стрічка.

Сіт залетів у вітальню, він був злий до нестями, й Ірена не злякалася тільки завдяки присутності Ніка. Не встигла.

— Лікарю... ти цій сучці скажи! Вона очманіла зовсім! А то Ян її заспокоїть...

Нік озирнувся на Ірену. Звично торкнувся її плеча. Обернувся до Сіта, холодно поцікавився:

— У чім річ?

Сіт розкрив було рота — але в останній момент теж зиркнув на Ірену. Скривився:

— Ходімо, лікарю, я поясню... І їй, сучці, втовкмачу заодно. Хто вона і що повинна робити...

— Ні греця я тобі не повинна!

Ельза рідко з’являлася у вітальні. Зараз на ній не було звичної хустки, коротке волосся стирчало сяк-так, шарф на шиї зухвало розтріпався, відкриваючи цілу низку шрамів — давніх, свіжих, тонких і не дуже...

— Ні чорта я не повинна тобі, жеребцю! Сам себе тіш... Або нехай тобі Ян гумову бабу купить...

— Ах ти ж...

На шляху розлюченого Сіта опинився Нік. Ірена подумала, що здоровань знесе жилавого лікаря вмент. Але Нік якимось дивом примудрився відкинути Сіта, направивши управителя просто в стіну. Ельза, бліда, зі стиснутими в ниточку губами, навіть не відсахнулася:

— Я думала... не буде вже... цього. Ні... тут... — Ельза додала кілька незрозумілих слів, і Ірена не відразу зрозуміла, що вона просто перейшла на «професійний» жаргон. Мабуть, не почувши цього хоч раз, неможливо було б уявити, де, як і з ким доводилося «працювати» теперішній скотарці...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Страта» автора Дяченки Марина та Сергій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ восьмий“ на сторінці 1. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи