Розділ шостий

   поясніть мені, Ірено, чому, якщо донорство повсюдно вважається благородною справою, найвищим способом людської взаємодопомоги... Поясніть мені, чому в нашому випадку те ж саме, по суті, донорство має розцінюватись, як щось нелюдське, жахливе, цинічне?.. Авжеж, ви цього не сказали. Але досить поглянути на ваше обличчя, Ірено!

Нік крокував із кутка в куток; Семироль байдуже сидів перед палахким каміном і слухав магнітолу. Усим своїм виглядом адвокат мовби говорив: «мене тут немає», хоча його-то присутність Ірена відчувала кожною клітинкою свого єства.

Із двох фасеткових отворів магнітоли ледь чутно долинала меланхолійна мелодія. Колись Ірена любила цю музику і щоразу, почувши знайомі акорди, підкручувала ручку гучності...

— Я не маю рації? — патетично вигукнув Нік. — Ну так скажіть мені це, поясніть, у чому саме я помиляюся? Ваш погляд... красномовніший од будь-яких суперечок. Але я не можу зрозуміти... Гаразд, припустімо, я розумію. Але ж, урешті-решт, Ян не обмежується донорством — він іще багато корисного робить — і цим людям, та й іншим, котрих затягали по судах, і вони зневірилися у тому, щоб знайти правду...

— Перепиши слова... — глузливо обізвався Семироль не обертаючись. — Вставлю собі в промову. Нехай присяжні порюмсають...

Мелодія змінилася спершу нав’язливим голосом диктора, потім кокетливою пісенькою — співачка раділа життю, закликаючи всіх, хто не лопух, радіти разом із нею.

— Ірено... — Нік припинив походжати туди-сюди, схилився над співбесідницею, що сиділа в кріслі, заглянув у вічі. — Ми мусили сказати вам раніше. Так, це наш прорахунок. Але хіба ви не помітили — ми всіляко намагаємось уберегти вас од неприємних емоцій? Від будь-яких?

Семироль іронічно гмукнув.

— Я щось не те сказав? — здивувався Нік.

Семироль пояснив:

— Не ти... Це ота, що виспівує. Після одного із найяскравіших, найдовших та найбільш тоскних шлюборозлучних процесів.

Ірені стало шкода співачку. Вона давно навчилася не здригатися при слові «розлучення», але повністю забути це слово у неї, мабуть, навряд чи вийде.

Семироль обернувся. Глянув на Ірену через плече. А вона мимохіть торкнулася власної шиї. Саме того місця, де пульсувала сонна артерія.

Семироль скептично посміхнувся. Ірена зрозуміла, що має безглуздий вигляд — але вдіяти вже нічого не могла.

— І на чию ж користь завершився процес? — з цікавістю запитав Нік.

Семироль перемкнув станцію. Пурхотливий голос співачки змінився чуттєвим баритоном, який, на щастя, співав без слів.

— На мою користь... Адже мені заплатили потрійну ставку. А загалом... і вона, і чоловік програли. Ось Ірена розуміє, про що я кажу... Ви ж розлучалися свого часу з Анджеєм, Ірено?

Вона вдала байдужість. Інша річ, що перед Семиролем прикидатися марно...

— Яне, — почула вона власний голос, — ви віддаєте перевагу цивільним справам чи кримінальним?