Розділ дев’ятий

 ирокий вигин траси...

Ні, називати трасою цей вузький, з глибокими ямами од коліс путівець, не буде навіть візник на підводі.

До речі, саме вона й повзе зараз по широкому вигину дороги. Вірніше, не підвода навіть, а...

Ірена обхопила плечі руками.

Це карета. Саме так принаймні зазвичай зображають карету. Короб на великих колесах, із дверцятами збоку, з візником як шофером...

Війнув теплом вітер.

Осторонь, під пагорбом, неквапно щипали травицю зо два десятки одутлих корів. Ірена перевела погляд — гай зеленів соковито і густо, листя ще не загрубіло під пилом і сонцем — просто-таки свято життя...

Ліворуч, унизу, темніли дахи. Босонога дітлашня метушилась на галявині, затіявши якусь гучну гру.

Вона здригнулася. Похитала головою.

Обабіч дороги лежали два високі замшілі валуни. Ще один плаский камінь гігантською медузою розпластався край схилу; на камені спиною до Ірени сидів якийсь чоловік.

Вона озирнулася. Закусила губу, намагаючись упоратися з розчаруванням.

Ось її будинок. Незвично маленький, зате з просторим подвір’ям, із господарськими прибудовами, яких ніколи не було; проте це її будинок, і тополя видніє — не ліворуч од воріт, як це було всередині МОДЕЛІ, а праворуч, як належить...

Що це, Анджею. Якась нова крутиголовка?

Вона зробила крок уперед. Озирнулася на камені — вони лежали тут років сто, а то й більше, і лежали неспроста. Неначе ворота...

Затримавши подих, вона знов увійшла в замшілий прохід.

Ніякого ефекту.

Що й потрібно було довести...

Постоявши ще якийсь час, вона повільно, крок за кроком, рушила до зігнутої постаті.

Підійшла. Сіла поруч.