Розділ дванадцятий

Рек мовчав.

Найвищим місцем у печері виявилася стежка до виходу. Вірніше, тупик до виходу; обвалом поглинуло і малюнок на стіні, і відбитки дитячих долонь. Рятуючись од води, лицар, вампір і жінка підійшли до завалу з камінюччя і глини; сюди потік добереться в останню чергу, але й тікати звідси — нікуди... Співрозмовників завалить розмитою землею — або вони захлинуться, поборсавшись якийсь час у крижаній воді...

Рука Семироля лежала на Ірениному животі. Неначе з наміром захистити...

Чи зрозуміє дитина, що гине?

Одвічні медичні суперечки: з якого моменту ненароджений черв’ячок із хвостом і зябрами може називатися людиною?..

Невже Провидіння не бачить, що разом із трьома винними губить абсолютно невинну істоту? Чи цей, ненароджений, винен уже тим, що з’явиться на світ вампіром?!

Ось вона, відповідь на Іренине запитання Тлумачеві...

— Постарайтеся не нервуватись, Ірено. Ваш стрес передається... адреналіном у крові...

Вона криво посміхнулася. Добре, помремо холоднокровно...

— Ми мусимо догодити Провидінню, — сказав досі мовчазний Рек.

Ірена відчула, як здригнулася рука Семироля.

— Ми мусимо... заслужити... заробити...

Слова давалися Реку важко. Він ніколи нічого не «заробляв» — невже він, безкорисливий, збирався порушити обітницю?..

На щастя, Семироль зловив його думку на льоту.

— Браво, лицарю... Не закони фізики, а закони Провидіння... Ірено, ви мене слухаєте? Я знаю, ви вмієте добре міркувати... але ви думаєте занадто довго, а вода тече швидко... Як у задачці про басейн із двома трубами... Панове присяжні, ми маємо трьох осіб і воду, що хутко прибуває...

Зависла пауза.

— Чотирьох осіб, — пошепки поправила Ірена.

— Чотирьох... — підтвердив Семироль після невеликої паузи. — І ми будь-що мусимо вислужитися перед Провидінням... як це робили ті тупаки у притулку, про яких ви розповідали... Думайте, Ірено, і ви, лицарю, також... Є пропозиції?

Тиша. Шум води, що прибуває...

Хтось із них зараз мусить заробити винагороду. Сотворити добро. Адресно. Комусь зі своїх ближніх. Велике, явне добро...