Розділ «Вдома»

– Босняк. А дрібноту, що служить у нього, називають босяками. Але не дай Боже натрапити на цих босяків! Близнаків пам’ятаєш?

– З Миляви?

– Їх. Олексу, як ти знаєш, вбили на Спаса, а Ганну, його жінку, забрали.

– За що?

– За що! Не виконала плану хлібопоставки. Їй, як родині бандерівця, призначена подвійна норма. Вимели все, але навіть цього не вистачило. От і коротає свій час у тюрмі. Добре, що хоч діти дорослі. Не пропадуть.

Слова батька заставили Михайла задуматись. Він навіть не підозрівав, що ситуація у селі настільки погіршиться за цих два місяці, які він був відсутній. І ще стривожився Михайло тим, що невільно підставив під удар своїх рідних. Але його заспокоїв батько.

– Не переживай! Те, що ти повернувся, добре. Ти правий. Ця війна є справжньою бойнею для простих солдатів. Зовсім не те, що пам’ятаю я. Поки що побудь вдома, на двір не виходь; слава Богу, що городи пороблені.

Але спокійного життя не вийшло. Хоч Михайло і виходив на двір лише вночі, хоч малому Феді і було наказано мовчати, що тато вдома і що він чемно виконував (на війні діти дорослішають швидко), все ж до Засмужних приходили сусіди і їхнє чіпке око фіксувало: в хаті є ще хтось інший. Невідомо, чи хтось з них проговорився чи просто до «стребків» надійшов план зробити черговий шмон, але якраз на свято Михайла до хати без стуку увійшов Василь Вовк.

Він був на три роки молодший від Михайла, раніше якихось особливих стосунків вони не мали, тому говорити про якусь ворожнечу було б перебільшенням. У мирний час. Зараз інші часи.

Михайло встиг вчасно помітити непроханого «гостя» і сховався на горищі. А Вовк, озброєний автоматом, стояв у дверях кімнати і з чуттям мисливця оглядав по кутках. У хаті нікого не було, лише коло ліжка злегка гойдалася колиска, у якій мирно спала піврічна Марійка.

Позаду почулися квапливі кроки. Василь оглянувся і побачив стривожену Ганну з малим Федором.

– Хто є ще в хаті? – без зайвого вступу запитав Вовк.

– Нікого, – відповіла Ганна.

– А колиска чого гойдається?

– Так ось Федя колисав малу, бо не хотіла спати.

Вовк недовірливо подивився на малого.

– Це правда? – запитав він.

– Угу, – відповів Федя.

– А де твій батько?

– На фронті воює.