Невдовзі солдати побачили, як на сході росіяни також почали копати окопи. Війна поступово переходила в позиційну.
Іван Засмужний повернувся на своє місце з усвідомленням того, що позаду ще один бій і вкотре вже він залишився живий.
У небі почувся якийсь гул. Усі підняли голови. З півночі над фронтом летів літак, на крилах якого ледве вгадувалися чорні хрести. Висота польоту була невеликою, тому солдати чітко бачили льотчика, що уважно споглядав все, що відбувалося на землі.
Пролетівши вздовж фронту, літак зник на півдні, у напрямку Жовкви. Не встигли солдати відійти від побаченого (а літаки для них були дивиною), як слідом за першим на хмарному небі виник другий літак, значно менший, але більш швидкий. Льотчик не став відволікатися на розвідку, а кинувся навздогін. Скоро і він зник з поля зору солдатів.
(Це був знаменитий повітряний бій 8 вересня 1914 року. Першим літаком керували пілот Франц Малина і пілот-спостерігач барон Фрідріх фон Розенталь, а на другому летів штабс-капітан російської армії Петро Нестеров. Він наздожене австрійців над селом Воля-Висоцька і вперше в історії авіації застосує повітряний таран. Літаки впадуть на землю, льотчики загинуть.)
Але цього в окопах не знали. Для них ближчими були власні клопоти. Іван Засмужний прибрав навколо себе в окопі, дещо поправив осиплу під час бою землю і, повідомивши лейтенанта Шульца, побіг до своєї хати.
Із тривожним передчуттям він відкрив двері. Його зустріли порожні кімнати. Він прожогом оббіг хату, заглянув у стайню. Нікого, ні коней, ні корови.
З надією подивився на братову хату. Може, там хтось є. Побіг туди.
І справді, на половині дороги побачив, як з будинку вибіг молодший брат.
Іван і Юрко обнялися. Перше, що спитав Іван, було: «Де мої?»
– У діда з бабою, – заспокоїв Юрко. – Настуня і діти. А ми тут.
Тим часом з будинку вийшла Палазя.
– Іване! – кинулась вона до нього.
– Ну, все. Все. Живий. І, слава Богу, ви живі. Мушу бігти до своїх. Де Дорко? В армії?
Пелагея заплакала.
– Що? – не зрозумів Іван.
– Нема Дорка! – заголосила жінка.
– Що значить «нема»? – не зрозумів Іван. – Де він?
– Забрали Дорка, – пояснив Юрко.
– Хто забрав?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Настане день, закінчиться війна...» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Перемишль“ на сторінці 3. Приємного читання.