Розділ «Талергоф»

– Семку, ти ж чудово знаєш, що нікому я не служив.

– А ось зараз пани офіцери вирішать, служив ти москалям чи не служив.

Біля будівлі, де, судячи з усього, містилася контора табору, стояв вартовий.

– Wohin?[22] – запитав він.

– Ось його, до пана коменданта, він москвофіл. Треба повісити, – жестикулюючи повідомив Проців.

– Was?[23]

Семко Проців тільки тепер усвідомив, що така жадана помста може бути відтермінована. Він стояв у нерішучості не знаючи, що робити. Враз у голові сяйнула здогадка. Він штовхнув Теодора наперед.

– Переклади йому! – наказав.

Засмужний здивовано скосив погляд на Семка, потім на вартового й усміхнувся з ситуації, яка склалася.

– Він каже, що я москвофіл і мене треба повісити, – чистою німецькою мовою сказав Теодор. – І це він вимагає, щоб прийшов ваш начальник.

Вартовий витріщив на обох очі, не роздумуючи, хто з них трьох дурень. Зробивши невтішні для себе висновки, він все ж вирішив не зариватися.

– Подивись за ним! – кивнув він і зник за дверима.

При цьому Теодор так і не зрозумів, кого вартовий мав на увазі.

– Зараз все закінчиться для тебе, – задоволено говорив Проців.

Невдовзі двері відчинилися і поруч з вартовим з’явився лейтенант.

– Ось він! – Вартовий показав на Теодора.

– Хто такий? – строго запитав лейтенант.

– Поясни йому, – наказав Семко.

– Теодор Засмужний, ґефрайтер Дев’ятого Галицько-Буковинського драгунського полку ерцгерцога Альбрехта, гер лейтенант! – відрапортував Теодор.

– Ну і що?