TextBook Зараз за містом задержали їх стійки. Серед нічної темряви розлягся гострий голос:
— Стій! Хто йде?
— Свої! Свої!
— Клич?
— Куля.
— Проходь!.. А, то, вашмосць, пане Красносельський!
— Чолом! Чолом! Куди так?
— На роз’їзд.
Минули стійки й патрулі. Місто залишилося позаду. З усіх боків огорнув їх степ. Вітер ударив в обличчя Нечаєві. Приніс подув волі, спокушував бойовим настроєм. Серед широкого степу Красносельський спинив відділ.
— Панове молодці! — крикнув, як драгуни згуртувалися ближче. — Ми визволили полковника Нечая. З ним їдемо до пана Хмельницького. Не будемо рятувати панів, ані їхньої Польщі. На погибіль їм! Реєстрові козаки вже перейшли. Хто нашої віри, нашої крови, тому місце не тут, тільки там! Нехай живе гетьман Хмельницький! Нехай живе полковник Нечай!
— Слава! — залунали радісні оклики з усіх боків.
Нечай простягнув руку Красносельському.
— Друзі — звернувся до драгунів. — Польські гетьмани гинуть і мусять згинути. Вони й усі ті, хто з ними! Є один гетьман для нас від тепер — пан Хмельницький! Є одна Отчизна - Україна! Слава нашому гетьманові!
— Славааа!
Знову драгуни сформувались у справну маршову колону, простуючи на південь. Довкола пожежі загравами вбирали небо. Самітні димарі чорніли темними бовдурами, обгорілі дерева здіймали до неба обнажені гілляки, а вітер степової ночі розносив запах згарищ та руїн.
Висока гра
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Полковник Данило Нечай» автора Радзикевич В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Невже ми дамо йому загинути“ на сторінці 4. Приємного читання.