Розділ «8»

— Тільки при наявності того чи іншого протиправного діяння тієї чи іншої особи, якщо ми таке встановимо і доведемо.

— Звісно. При наявності злочинної дії або такої самої бездіяльності.

— А цього немає у даному випадку? Чи є, Дмитре Івановичу?

— Саме це ми з вами і намагаємось установити, Петре Яковичу, і вивчення характерів осіб, причетних до події, усіх тих, хто оточував Журавля, дуже важливе.

— Але не вирішальне. От ви, Дмитре Івановичу, наголошуєте на характері. Характер, кажете, це теж — фактор, з якого можна дістати доказ. Ви зараз, припустимо, вивчили характер Ніни Барвінок, установили, що він у неї м’який, тихий, що ця жінка не здатна на різкі, брутальні і, звісно, протиправні дії. Активного опору у життєвих ситуаціях через свій характер, як ви вважаєте, чинити не може. На активні, тим більше злочинні, дії наважиться тільки у стані крайнього відчаю. Виходить, підозрювати її начебто нелогічно… І в той самий час ви самі собі заперечуєте, не залишаючи все ж таки думки про можливість її протиправних дій. На активні дії, кажете, не здатна. «А на пасивні?» — спитаю я. Просто не зняти з плити чайник і піти, знаючи, що може статися біда, що під час бурхливого кипіння вода може залити вогонь у пальнику і до приміщення піде неспалений газ.

Поставити на плиту чайник для кави — це дія не злочинна, а от піти, не закрутивши краник, не знявши повний чайник, не попередивши про це сп’янілих людей, — це вже злочин, злочинна бездіяльність, яка, незалежно від того, чи сталася з умислом чи без умислу, також карається законом. Здатен на таку злочинну бездіяльність названий вами м’який характер, га, Дмитре Івановичу?.. Мовчите? Виходить, справа не в характері. Хіба що тільки ця Ніна просто розтелепа, але це теж не знімає з неї вини… І взагалі, вивчення характерів — це парафія швидше слідства, ніж розшуку і дізнання, Дмитре Івановичу…

— Ну, це ви щось вже мудруєте, Петре Яковичу, — образився Коваль. — Мені навіть здалося, що хочете повернути нас від визнаної і перевіреної дедукції до зовсім стародавніх, ще дошерлокхолмівських часів — до відкинутої індукції як методу.

— Все ж таки, Дмитре Івановичу, треба шукати факти, докази і танцювати тільки від них, — суворо підкреслив Співак. — І Шерлок Холмс тут ні до чого!

— Звичайно, пошукаємо, — погодився полковник. — Але не будемо забувати про характери, про спонукальні мотиви… Гадаю, що й розшук з цим впорається… Інакше ми нічого не знайдемо, не доведемо.

— Отже, не будемо поки що закривати справу? — примирливо спитав слідчий, зупинившись проти Коваля.

— Нічого не стверджуючи заздалегідь, — відповів полковник, — я все ж хочу з’ясувати всі обставини тієї вечері і роль кожного її учасника.

— Я теж хочу цього, — зауважив Співак.

— І взагалі, мені дуже не подобається ця вечеря, — сказав далі Коваль. — Але починати доводиться здалеку… Що ж, пошукаємо… Так, Вікторе Кириловичу?

Старший лейтенант Струць ледь розвів руками: мовляв, нічого не поробиш, коли треба, значить — треба, і підвівся, розуміючи, що нараду закінчено.

— А самогубство ви повністю заперечуєте?

— Так, Петре Яковичу. Я цікавився в інституті: неприємностей, якоїсь біди, яка може довести людину до відчаю, у Журавля не було. Навпаки. Все у його службовому і творчому житті складалося якнайкраще… В особистому, так би мовити, інтимному — теж. Віктор Кирилович переглянув у поліклініці для вчених його медичну картку. Ніяких таємних хвороб чи психічних відхилень у нього не зафіксовано. Судмедекспертиза. вензахворювання теж не виявила.

— Гаразд. Вирішено. Раз ви, Дмитре Івановичу, маєте сумнів у тому, що загибель Журавля — нещасний випадок, продовжимо нашу роботу, погодився Співак. — Ведіть розшук далі. Маєте на це іще свій час. І найперше з’ясуйте, хто все ж таки останнім пішов від Журавля? І чому на столі було три тарілки, а каву збиралися пити тільки двоє?.. Чи не був тут якийсь умисел у третього: зробити свою чорну справу… і миттю зникнути?..