Розділ «6»

Тим часом полковник зайшов з Василем Ферапонтовичем у невелику кімнату, де впритул стояли чотири однотумбові столики. Тільки лавіруючи між першими, можна було пройти до тих, які упхалися до єдиного вікна.

— Моє господарство, — розвів руками науковець. — Тіснява, — додав, немов вибачаючись. — Втім, ми частіше працюємо у бібліотеках та на виробництві.

Вони посідали один проти одного за першими столиками і після того, як Дмитро Іванович розповів деякі подробиці смерті Журавля, трохи помовчали.

Тиша була сумною і співчутливою.

— Є якісь конкретні завдання у кожного наукового співробітника? — урвав мовчанку Коваль.

— Аякже! — жваво відповів Дейнека. — Є планове наукове завдання. Співробітник зобов’язаний вчасно виконати свою роботу. Це може бути і самостійна тема, і частина групової. У нас широкий і порівняно вільний вибір дослідницьких завдань. Головне — результативність. Не загальні теоретичні розробки, а обгрунтування нововведення і практичне його впровадження у виробництво.

— А хто визначає саму тему роботи того чи іншого співробітника?

— Керівництво інституту, виходячи з наукового плану.

— А якщо вчений має свою тему?

Василь Ферапонтович перепитав:

— Як це «свою»? Ви хочете сказати — позапланову? У нас називають «ініціативна».

— Хоч би так.

— Бога ради! Будь ласка! Але насамперед — план. Як всюди і в усіх ланках нашого соціалістичного суспільства.

Цю аксіому Дейнека вимовив таким менторським тоном, що полковник ледве стримався, щоб не поглянути іронічно на співбесідника.

— Ну, правильно, план насамперед. А якщо несподіване відкриття вченого ніяк не лізе у ті рамки, в яких розробляє свої планові ідеї відділ чи лабораторія?

— Наука — творчість, — тим самим повчальним тоном з нотками здивування у голосі, — мовляв, доводиться пояснювати елементарні речі, — говорив далі завідуючий лабораторією. — Тому творчість ми всіляко вітаємо і підтримуємо. Але планову розробку співробітник все ж таки має зробити. І вчасно. Ініціативна робота так само може увійти до плану. Якщо являє собою безумовну наукову цінність і буде затверджена вченою радою. Звичайно, на цьому грунті можуть виникати всілякі конфлікти… Скажімо, коли ініціатива не вписується у плани інституту, жоден відділ не бере її і вона стає ніби безпритульною…

— У вашій лабораторії були такі випадки?

— Які?

— Ініціативні розробки.

— Так. У нашій лабораторії двоє кандидатів наук та двоє емнеес, ще не захищених… Тепер уже один, — виправився, зніяковівши, Дейнека. — Антон Іванович, земля йому пухом, багато міг дати науці. Якраз цими днями він готував повідомлення про оригінальний винахід, який має велике практичне значення. Саме мав запропонувати ініціативну тему, уже майже розроблену ним. А тепер… Ви не скажете, коли ховатимуть? Ми теж хочемо провести товариша в останню дорогу.