Розділ «ОСТАННІЙ РІК СВІТОВОЇ ВІЙНИ»

Зима була дуже завальна. Здавалось, що ми вже рік сидимо в тій ямі. З великою нетерплячістю чекаємо, коли вже та груба біла плахта зникне з поверхні землі, коли командування дасть наказ збиратись на означені пункти і стати до боротьби з відвічним ворогом України — більшовицькою Москвою. Московські війська вже посувались під Берлін.

Довідуємося, що Москва вже встановила границі, лінію Керзона, новий кордон поміж Радянським Союзом і Польщею, себто, західні частини України було віддано Польщі. Хоч польський маріонетковий уряд дуже радо прийняв жест Москви, але не був в силі опанувати ті терени, бо на тих теренах діяли ОУН і УПА. Так що від 1944 року українське населення не платило жодних податків, бо там була українська адміністрація.

Наближався місяць березень 1945 року. Товстий шар снігу почав зникати з поверхні землі. Заповідалась гарна весна. Кожний день приносив щось нове. Більшовицька лінія посунулась далеко на захід. А ми з Соколом сидимо у нашій малій камері і плетемо байки. Часто вже й не маємо про що говорити, лише слухаємо, коли буде триразовий стук по підлозі — значить є щось нового, бо два молодші брати Сокола вели інтенсивну розвідку. Коли в терені було спокійно, ми виходили на Божий світ, щоб вдихнути свіжого повітря. Тішило нас, коли ми бачили, що скоро зазеленіє ліс, в якому будуть формуватися українські збройні сили УПА. Хоч більшовицький фронт посунувся вже далеко на захід, але по селах ще швендяли якісь частини червоноармійців та НКВД, які були призначені на зади фронту. Але надходила весна, а з нею і нові сподівання на боротьбу.