TextBook Бухнувся випал над Солонським Яром, i раптом село стало мертве.
Пiд’їхали до голохватських будiвель.
– Дома хазяї?
Виходили баби, перелякано дивились на загiнчан, але, впiзнавши млинкiвських хлопцiв, сплескували руками.
– А щоб вам нi дна, нi покришки. Як же ви налякали. А ми подумали – i справдi комунiя наскочила.
Савко суворо подивився i спитав:
– Де ваш предсiдатель?
– Та староста ж!
– Так би ви й казали… Марфо! Ану-бо поклич голову.
Незабаром прийшов голова. До нього:
– Де твої голохвастiвцi? З уїзду прийшов наказ заарештувати їх.
Усмiхається:
– Де ж я їх вiзьму… Господи! Лiси ж такi, слава тобi, Миколає угоднику, не маленькi – є де сховатися.
А потiм заморгав пiдслiпуватим оком:
– Пожди, Савко, я, мабуть, пiду дiстану чогось. Як же так: гостi приїхали, треба ж таки пiдправитись.
Савко рiшуче одрiзав:
– Нiкоторого гвоздя! Спольняй, що требують.
Рудий мiлiцiонер досадливе почухав потилицю:
– Слиш, Савко, а могорич i не помiшав би, їй-богу!
Але млинкiвський голова нiчого не слухав. Наказав своїм хлопцям вибирати з голохвастiвських скринь шмаття, а «старостi» наказав негайно подати пiдводу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЛОНСЬКИЙ ЯР“ на сторінці 5. Приємного читання.