TextBook …Але не бачите Савко, що за ним стежать солончани; злосливо, лукаво дивляться на нього. А коли повертається до них, вони показують йому спину, а по спинi бiсового батька пiзнаєш.
Рудий мiлiцiонер виблискує червоним носом, i вiд нього далеко несеться дух самогону.
Iще з годину походили – нiхто не признає…
– Що за напасть!
Пiшли у волосну Раду, зложили солончанське шмаття бiля шафи.
…В Радi повно народу.
Зайшло декiлька чоловiка в кiмнату голови:
– Не так ви робите, Савка, не слiд його виносити на базар.
– Чому це?
Пiдiйшов до Савка Онищенко, з комнезаму, на вухо каже:
– Тут вони.
– Хто це?
– Та солончани ж, голохвастiвцi.
Вдарив себе Савко по потилицi:
– Так он воно чого нiхто не визнає!
Покликав рудого мiлiцiонера:
– Зараз збери хлопцiв, треба оточити, голохвастiвцi тут.
Похитав головою рудий:
– Де там їх тепер найдеш… Давайте, мабуть, удвох.
Нiколи Савковi базiкати, схопив гвинтiвку й побiг. Ходить повз гончарiв, нiби горщики уважно розглядає, а сам оком уп’явся в натовп.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СОЛОНСЬКИЙ ЯР“ на сторінці 7. Приємного читання.