Розділ «КIТ У ЧОБОТЯХ»

– Менi трiшки соромно… знаєте… буває.

I розказала.

Тодi я взнав, що товариш Жучок, хоч i жучок, i «кiт у чоботях», але i їй буває сумно й буває не буває:

– Дзуськи!

Тодi менi кирпатенький носик розказав, що їй не 19, як ми думали, а цiлих 25 лiт, що в неї вже було байстря i це невеличке байстря —

– повiсив на лiхтарi козак.

Це було на Далекiм Сходi, але це й тепер тяжко. Це було на Далекiм Сходi, коли вона пiшла по дорозi за отрядом. А то була козача помста.

…Я згадав снiговий степ.

…Iшла мжичка.

…Була одна сiра дорога й темнi силуети будiвель.

А втiм, це не диво, що дитину на лiхтарi повiсили: було ще й не таке.

Я не збираюсь у вас викликати сльозу.

А от маленький подвиг – це без сумнiву. А чий? —

– Ви подумайте.

…Товариш Жучок N 2,

N З, N 4,

i не знаю, ще скiльки є.

Товариш Жучок N 1 нема.

Зник «кiт у чоботях» у глухих нетрях республiки.

Зник товариш Жучок.