Влетiла.
Було чудове блискуче свiтло i тихо, без дощу.
То була кiмната.
Сiла на шафi – спокiйно, сухо, тепло.
Але хвилювалась.
Її хвилювало звичайне свiтло – електрика.
Тодi вона зiрвалась i знову полетiла.
I от – чотири оксамитових стiни.
Ясно: вдарилась в оксамитову стiну i впала в фарфорову чашу.
Назад!
Назад!
I – в клавiшi!
Пронiсся мелодiйний звук.
А що вона?
…Ще раз у стелю розписану, а там в знемозi впала.
Сидiла. Важко дихала.
А її нiжки обгортав килим – то схiдний оксамитовий килим iз Турцiї.
Певно, кiмната була незвичайна – то була кiмната в моїй уявi.
…А за вiкном носився вiтер, скиглили дерева, тривожно кричали гудки.
Тiльки нiч смiялась тихо, темно i лукаво. ..Так! Вона шукала вiкна – вилетiти у вiкно, у дощ, у нiч.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДОРОГА Й ЛАСТIВКА“ на сторінці 3. Приємного читання.