Розділ «ДОРОГА Й ЛАСТIВКА»

…Дивлюсь знов на дорогу.

За нею, куди вона йде, iде суворiсть, може, жорстокiсть, може, сама смерть.

Ну, i що ж? Хай iдуть: так треба.

Але все-таки що з дорогою?

I сказав голуб: – Дорога? – Сказала голубка: – Дорога!

По далекiй дорозi пiшла широка тiнь. Проходили розпатланi хмари i погасили сонце.

Коли пройшла тiнь i сховала дорогу – дороги не було. Я впав на обнiжок своєї мудрости й подумав з тоскою:

– Дорога?

Але голуби не озивались.

Город шумiв, кричали мотори, летiли будинки.

Мiй далекий сон (лебедине крило) розтанув над мiстом.

…Я надiв кашкета й вийшов на вулицю.

II

Було тихо i темно. Раптом повiяв вiтер.

I закрутило, зашумiло в деревах.

Був грiм – то прийшла лiтня пахуча громовиця.

Зiрвало її, i помчалась вона на темну просторiнь.

…А потiм зашумiв дощ.

Вона шукала свiтло —

– шукала, найшла, полетiла.