Розділ «11»

– Не только.

– А можете расспросить вот это колечко? – співачка зняла з безіменного пальця перстень і поклала на стіл перед Ярковським.

– Почему именно это?

– Мне кажется, что на него наложено какое-то заклятие.

– Це хто тобі таке подарував? – примружився на перстень Осинський. – Мехмед твій?

– Не важно.

– Платина з діамантом?

– Вам его подарила женщина, – навмання сказав Ярковський.

– Да, – в очах співачки спалахнув насторожений вогник. – Женщина. Сестра моего мужа.

– Я, здається, бачив її, – докинув Осинський. – Трохи дивна така.

– Не то слово, – кивнула співачка. – Я подозреваю, что она ведьма.

Офіціантка поставила перед Ярковським гальбу з пивом. Він скористався паузою, знов загорнув кулю у тканину і сховав у своїй торбинці. Відтак взяв перстень й напустив на обличчя вираз зосередженості.

– Так, дійсно, вона збіса подібна до відьми, – погодився з Ліною Осинський. – В неї такі очі… Як на мене в ресторані глянула, я ледь не вдавився. І обличчя в неї таке, наче засохле. Твій чоловік, здається, її Сюзанною називав?

– Сезен. Это такое турецкое имя.

– Вы проницательная женщина, Лина, – Ярковський обережно торкнувся прозорого каменю. – В этом кольце что-то есть. Но мне нужно время, чтобы разобраться.

– Нет проблем, – погодилась співачка. – Вы можете взять его с собой.

– Щоби тільки не забув повернути, – гмикнув Осинський. – Там десять каратів, а може й…

– Коля, не будь пошлым, – обірвала його співачка. – Кстати, Александр, вот вам моя визитка, – вона простягнула Ярковському рожево-золотий прямокутник. – Звоните по любому из телефонов. Я вернусь в город… скажем так: через две недели. Двух недель вам хватит?

– Вполне, – еспер здув піну й відсьорбнув пива. – Холодне.

– З кимось вже спілкувався? – поцікавився Осинський.