Розділ «86. Залізні не вмирають (біографія сотника Армії УНР Л. Романюка)»

У книзі Олександра Удовиченка упорядники вмістили «Пісню про 3-тю Залізну стрілецьку дивізію». Написав її Ю. Калинич 1949 року. Ось її початок і кінець:

Не кидали вони зброї,

Не здавались у полон,

Як один в звитяжнім бої

Йшли в рядах струнких колон.

Їхня слава, їхня доля

Світить променем ясним:

«Краще вмерти в ратнім полі,

Ніж у рабстві буть живим». […]

Не забуть тих днів ніколи,

Тих походів — не забуть.

Ще всміхнеться ясна доля,

Ще Залізні підуть в путь.

Прогримить по всьому краю,

Лісом, степом прогуде:

Ні, Залізні не вмирають —

Удовиченко прийде…

Ще встиг Леонід Романюк написати спогади про генералів Павла Шандрука та Михайла Крата, з якими служив у 3-й Залізній дивізії Армії УНР. Обидва померли 1979 року, а вже у першому числі журналу «Вісті комбатанта» за 1980 рік вийшли згадки сотника Романюка про них.

Дійшли до читачів і такі публікації Леоніда Романюка: «Ті, що робили Українську Національну Революцію (Спогади)» в альманасі Українського братського союзу (Скрентон: Народна воля, 1979. — С. 98 –119) та «Зимовий похід Армії УНР, 6 грудня 1919 — 6 травня 1920» (Альманах Українського народного союзу за 1984 рік).

Військовий, громадсько-політичний і державний діяч, інженер-економіст та журналіст Леонід Романюк відійшов у вічність, очевидно, в 1980-х роках.