Розділ «Джерела книги та біографічні довідки на авторів спогадів, студентів Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина)»

Каплистий М. Моя участь в українізації 133 російської пішої дивізії // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1971. — Ч. 2 (52). — С. 27–37.

Каплистий М. Найяскравіший випадок у моєму житті за час визвольної боротьби з 1917–1920 рік. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 104–107 зв.

Майор Макар Каплистий // Вісті комбатанта. — Торонто — Нью-Йорк, 1980. — Ч. 1 (105). — С. 95.

Особиста справа студента Каплистого Макара. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 4, спр. 14, арк. 1 — 92.

59. Таке не забувається.

ПАВЛІНСЬКИЙ Сергій (6.9.1899, м. Ново-Мінськ Варшавської губ. — після 20.6.1927). Військовий, інженер-лісівник; козак 6-ї Січової стрілецької дивізії (1920). Народився в родині урядовця Міністерства внутрішніх справ Російської імперії. Навчався в 6-й Московській, Чернігівській імені імператора Олександра I, Ковельській гімназіях (у Чернігові), яку й скінчив 1918 року. Мобілізований до Армії Української Держави. 1919-го інтернований у таборі в Ланцуті. 1920 року інтернований вдруге. Агрономічно-лісовий факультет УГА закінчив 4 липня 1927 року. Занотував свої «Спомини…» 28 січня 1922 року.

РУДЕНКО Юрій Гаврилович (12.8.1899, ст. Окниця Сороцького повіту, Бессарабія — після 26.3.1927). Військовий, козак Армії УНР. Навчався у Вінницькій, Могилів-Подільській чоловічих гімназіях, а закінчив Комерційну школу в м. Могилеві-Подільському (10.5.1917). Навчався на економічному відділі Київського комерційного інституту (до грудня 1919). З третього курсу пішов до Армії УНР (24.5.1920). Закінчив Юнацьку школу (27.7.1920 — 28.7.1921). Інтернований 21 листопада 1921 року. Член Студентської громади у таборі Стшалково (Познань). Спогад «Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа» написав 15 листопада 1922 року.

Особиста справа Павлінського Сергія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1683, арк. 1–106.

Особиста справа студента Руденка Юрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1860, арк. 1–107.

Павлінський С. Спомини про вступ до Київа українських військових частин у травні місяці 1920 року. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 724–725 зв.

Руденко Ю. Вступ українських та польських військ у Київ року 1920 травня місяця 8 числа. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 718, 719.

60. Мовчати було неможливо.

ЗВАРИЧУК Іван Федорович (10.11.1896, м. Біла Церква Васильківського пов. Київської губ. — 13.9.1939, м. Доманово, повіт Більськ-Підляський). Військовий діяч, інженер; прапорщик 1-го Заамурського кінного полку російської армії (до 27.11.1917), командир сотні, куреня, ад’ютант Генерального штабу Армії УНР, квартирмейстер Підляської бригади Війська польського (1939); військові звання: капітан російської (царської) армії, підполковник Армії УНР, ротмістр (за іншими даними — майор) Війська польського.

Закінчив гімназію (м. Біла Церква, 25.8.1905 — 2.6.1914), 1-й курс правничого факультету Київського університету Святого Володимира (1915 — лютий 1916), Єлисаветське юнкерське училище кінноти (1.2.1917) та лісовий відділ агрономічно-лісового факультету УГА (Подєбради, 22.4.1927). В Армії УНР — з кінця 1917 року. Інтернований у польський табір Стшалково, де був членом Студентської громади. Після повернення до Польщі — на контрактовій службі у Війську польському. 1938 року прийнятий до Вищої воєнної школи у Варшаві. Допомагав колишнім воякам Армії УНР, які навчались у вищих школах ЧСР.

Іванис В. Стежками життя (спогади). — Кн. V. — Новий Ульм, 1962. — С. 20.

Зваричук І. Козак Демид. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 779–782 зв.

Колянчук О. Увічнення нескорених. Українські військові меморіали 20 — 30-х рр. ХХ ст. у Польщі. — Львів: інститут українознавства імені І. Крип’якевича НАН України, 2003. — С. 124.

Особиста справа студента Зваричука Івана. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1101, арк. 1 — 93.

61. Серце козацьке рвалося вперед.

Студент УГА Слоквич написав цей спогад 8 січня 1923 року. Його особистої справи не виявлено. Отож невідомими лишаються і його ім’я, і біографія. Можливо, що «Слоквич» — псевдонім.