Розділ «XVII. ПОДIЇ»

Чи ж я тобi сорочки не прала, чи ж тобi кучерiв не пiдтинала? Чи я тобi пiсень не спiвала, чи я ж тобi правду не казала, соколику мiй?

А ти все одно нас покидаєш, ти в цiм свiтi себе не лишаєш. Оборона моя, надiя моя, радiсть моя, прощавай!

ЗА БАБОЮ

Бабуню моя рiдна, та навiщо ти нас покинула. Хто нас буде на ум настановляти, хто ж нам буде тепер порядок давати? Сива голубко, наша порадо, наша матусе!

Та було ж ти i в лiто i в зиму за всiм доглядаєш, да за всiм пильнуєш, та всьому лад даєш. А тепер без тебе хата сумуватиме, внуки сумуватимуть, дiти сумуватимуть.

Та хто ж внукiв по голiвцi погладить, та хто дiтей у скрутi добрим словом втiшить? Нащо ж ви нас покидаєте, та чого ж це ви вiд'їжджаєте? Там сонце не свiтить, вiтер не вiє, дощик не сiє. Ой!

ЗА ДIДОМ

Дiдуню наш бiленький, дiдуню наш рiдненький! Та куди ж ви вiд нас вибираєтесь, та куди ж ви вiд нас виряджаєтесь? Що то за горе, що то за сум, що то за жаль?

Чи ж ми вам, дiдуню, надоїли, що ви з нами жити не захотiли? Хто ж нас тепер приголубить, хто приласкавить, хто пожурить?

Хто ж нас, дiдуню, буде учити, як у свiтi жити? Нi на якiй дорозi вже вас не стрiнемо, нi на якiй стежцi не спiткаємо. Горе нам без вас, сум i печаль! Ой!

2. ВЕСIЛЛЯ

Весiлля – це найбiльше свято для українцiв, це вишнiй закон живого, який успадкували Лада i Ладо, i за їхнiм прикладом дiвчина i хлопець прагнуть взаємної любовi.

Пiсля свята урожаю 23 вересня i свята весiлля Свiчки в нiч з 23 на 24 вересня починається сезон весiль, який тягнеться аж до 21 грудня. За рiк, починаючи з Рiздва, на Великдень i на Зеленi свята молодi люди, якi досягли певного вiку, пiдшуковують собi пари, i коли засилають сватiв, то вже, напевне, знають, що матимуть згоду. Дiвчина може виходити замiж у 16 рокiв, а хлопець женитись у 18. Проте бажано, щоб дiвчина брала шлюб у 18, а хлопець у 25-30 рокiв. Перед одруженням юнак повинен вiдслужити в армiї, здобути професiю, завдяки якiй зможе утримувати сiм'ю. До взяття шлюбу молодi (i хлопець i дiвчина) повиннi з усiх сил утримуватись вiд зайвого пиття хмiльного i курiння. Перед самим шлюбом треба пройти медичне обстеження з аналiзами кровi.

Найкраще весiлля, коли молодий з молодою вже випробували одне одного в любощах, знають, що пiдходять одне одному, що їх вабить одне до одного, що їм подобається запах тiла одне одного, що вони люблять одне одного i, обнiмаючись та цiлуючись, вiдчувають любовне збудження. Арiйський шлюб не передбачає уведення у вищий закон незайманостi дiвчини а чи парубка перед шлюбом.

Проте деякi юнаки i дiвчата занадто сором'язливi, не можуть самi вiдшукати собi пари. Доля не звела їх на Купальськi свята, але вони хотiли б жити сiмейним життям. Український звичай дозволяє для цього змовини за допомогою батькiв, дядькiв, свах. При чому, сватiв може засилати дiвчина до хлопця або хлопець до дiвчини. Ранiше переважав звичай, коли сватiв засилала дiвчина, тепер переважно сватiв засилає парубок. Старшим у новостворенiй сiм'ї може бути i жiнка i чоловiк, в залежностi вiд розуму, твердостi характеру i снаги. Головне, щоб у сiм'ї була любов.

СВАТАННЯ

Юнак, який вирiшив одружитись, запрошує двох поважних чоловiкiв у свати. Старшим сватом, зазвичай, береться хтось iз двоюрiднiх братiв молодого, старший за нього, другий сват теж бажано, щоб був iз близької рiднi i середнього вiку. Проте можна брати за сватiв i добрих знайомих чи сусiдiв, щоб цi двоє чоловiкiв були легкими на язик i, частуючи потiм гостей на весiллi, веселили гостей дотепними примовками.

Вони беруть з собою великi палицi-патерицi, хлiбину, обсипану сiллю, i надвечiр разом з молодим iдуть до дому бажаної дiвчини. Старший сват стукає в дверi i питає:

– Чи є мир у цьому домi?

– Є.