Розділ «XVII. ПОДIЇ»

– Якщо є, то просимо пустити до хати на пильну розмову.

– З миром приймаємо добрих людей, просимо заходити.

Зайшовши всi троє в хату, скидають шапки, кажуть «Добрий день», хрестяться тричi на покуть. Господар чи господиня, наперед знаючи, що це свати, це видно i по патерицях, i по хлiбовi у старшого свата, питають:

Що ви за люди i звiдкiля вас Бог принiс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливцi, а може, козаки?

Старший сват:

Ми люди свої. Iдемо з села ближнього, з кутка Березанщини. Бо ж була впала пороша. Я й кажу товаришу, що по припорошенiй землi добре видно слiди i птаха, i звiра. Ходiмо, може, що вполюємо. От ми iшли та й iшли, аж назустрiч нам князь. Вiн нам i каже: «Бачу, що ви мисливцi-молодцi, пояснiть менi слiди оцi». Ми стали до слiду приглядатись, до вашої хати наближатись. Аж до ваших дверей привiв слiд, так i втрапили до вас на обiд. Признайтесь, чи у вас живе куниця – красна дiвиця. Як по-нашому, то видно, що цей звiр та пiшов у ваш двiр, а з двору в хату, та й засiв у кiмнату. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Кажiть же дiлом: чи вiддасте, чи нехай пiдросте.

Пiсля цих речей батько а чи мати iдуть у свiтлицю на перемову з дiвчиною. Отримавши згоду, батько з донькою виходять iз свiтлицi. Батько каже:

– Хлiб-сiль приймаємо, доброго слова не цураємось.

Бере у свата хлiб, цiлує хлiбину i кладе на стiл. Старший сват бере юнака правою рукою за праву руку i з'єднує з правою рукою дiвчини. Батько молодої говорить:

– Щоб ви нас не лякали, що ми перетримуємо дiвку, ми вас рушниками пов'яжемо. Чуєш, дочко, давай чим оцих мисливцiв пов'язати.

Дiвчина iде в свiтлицю i на тарiлцi виносить два рушники i червону хустку. Старости беруть рушники i один одного перев'язують з правою плеча пiд лiву руку. Дiвчина затикає за пояс юнаку хустку. Пiсля цього батько молодої каже:

– Просимо сiдати.

Всi сiдають за стiл. Молодий з молодою. Молода вiд молодого з правої руки. пм на двох ставлять одну чарку. Першу чарку всi п'ють до молодих. Сват говорить:

Будьмо здоровi! Дай нам, Боже, щасливо того дня дожити, щоб наших дiтей на все життя порiднити, щоб вони одне одного поважали та щоб одне одному догоджали.

Чарку пiднiмає молодий, випиває половину i вiддає молодiй. Вона випиває, i бiльше молодi на цiй вечiрцi не п'ють вина. Всi iншi пригощаються за бажанням. Не засиджуючись довго, старший чи молодший сват заводять:

У садочку двi квiточки.

На сватаннi були (2)

та горiлочку пили.

За малую та часиночку

найшли собi та родиночку.