Розділ «XVII. ПОДIЇ»

Було не йти та до броду по воду,

та було б тобi не слухати,

не слухати голубонькiв, де два загуде.

Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять,

од батенька до свекорка переманять.

О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). пх садовлять за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i їхнi свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку батькiв молодої не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi у батькiв молодого. Дружки спiвають:

Да, ой, чого сидиш, Марiєчко,

чом не дякуєш батеньку?

Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку,

за вашую та розкошеньку.

Чого, сватове, сидите,

чого додомоньку не йдете?

Додому, свати, додому,

поїли конi солому.

Молода починає прощатися з дружками. Частує їх, примовляє, цiлує. Вони спiвають:

Жаль же нам, сестричко, за тебе,

ще вчора просила до себе.

А сьогоднi одсилаєш вiд себе,

ця розлука наша з тобою,

як iз рiдненькою сестрою.