Розділ «XV. РЕЧЕННЯ»

на рудих конях, бо ми їх хвалимо,

ми могутнi, бо дотримуємось звичаю.

О покроплений тоуком, єство Вогню,

почуй нашi священнi пiснi,

якими сини Тар'ягна-змiєборця

кличуть тебе на допомогу.

Тебе, чия Слава найяскравiша,

прикликають свiтлочолi арiйцi,

тебе, Сваржичу, полум'яноязикого i багатолюбного,

щоб ти повiз нашу жертву Ягнi.

Тебе, як волхва, що творить требу узвичаєну,

постановлено перевiзником,

бо ти найкраще сподоблюєшся достатком,

Сваржичу, сине великого Сварга.

Ти оживаєш у чар-трунку хмiльному,

коли його бризкають на Вогонь,

тебе, високе свiтло, о Ягно,

ми шануємо, викрешуючи Сваржича.

Тар'я!

56. ДО СВАРЖИЧА