Розділ «М. Горбовий. Мій записник від 1917 року»

15 червня призначили нам денно 20 крон на каву і консерву. Але наші старшини не хотять нам того виплачувати, а дають дальше той мізерний харч, що в Галичині. З такими дешевими провіантами, так як тут, то можна за 5 крон легко виживитись. Мабуть, тому нам і не дають, щоб більше їм осталось. По инших сотнях виплачують. Ми ходили зі скаргою до курінного Волошина — він приобіцяв, але отаман Коссак казав нам дати ще карні вправи за то, що домагаємось.

Неділя 16 червня. Як то гарно, як зрання по всіх церквах дзвонять! Місто прибирає веселий і святочний вид, і на кожнім пізнати задоволення. А у нас у Галичині дзвонів дасть Біг, і самий не знаєш, коли неділя або свято. У полудень — збірка з повним побором. Ідемо робити по місті "Promenademarsz". Це було б нічого, якби без набору. Але в таку спеку, що босою ногою не мож ступити на землю, так пече, ходити кілька годин без відпочинку в саме полуднє — лиш той собі це уявить, хто таке переживав. Проте ні один із нас не показав по собі, які муки переносить, а ще й співалим стрілецькі пісні, щоб чужі тим більше дивувались. Хоч це була забаганка отамана Коссака, то ми це жертвуємо… для України-мами!

17 червня був у наших кімнатах архикнязь Вільгельм. Хвалив стрільців за! порядок, тішився і т. и. Є чутка, що маємо іти До Бессарабії виганяти Румунів. Радуємося дуже, бо бачилим у румунських офіцерів гарні голубі плащі і високі чоботи. А якби ми прийшли, то скоро погубили б. А з такого одного можна б пошити штани, стрілецьку блюзу, ще кравці безпечуть (зекономлять. — Ред.) і на шапку. То ми б гарно убрались! Коли б скорше. То при тім відбили б ще й Бессарабію для України.

По днині вправляємося. Але гіркий наш світ, та й ті вправй у таку спеку, а деревини на полі ні одної, щоб віддохнути.

18 червня. Нічого замітного. По місті ходимо і по одному — на злісті Мадярам, котрі й гурмою бояться ходити. Добре казала та жінка, що нам нічого боятися. Видно, що тут населення добре організоване. Здалося б таке й у нас в Галичині.

19 червня. Перегляд цілого Вишколу ген. кінноти (чорт його знає, що за оден). По перегляді відходимо (цілий Вишкіл У.С.С.) до волости Грузької, 15 йерстов на північ від Єлисавету. Надворі спека така, що, здається, і у пеклі дужче не гріє, а води нема на лік нігде. Та, що ми собі взяли на дорогу у фляжки, то протягом кільких хвиль загрілась цілком. Здається, що якбисьмо надибали Дніпер, то випилибисьмо всю воду з нього.

23 березня 1920 р.