РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ ОФШОРНИХ зон І ТЕРИТОРІЙ У РІЗНИХ СЕГМЕНТАХ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Таким чином, експорт капіталів із Європи у значній мірі здійснюють через Швейцарію і Нідерланди, що відображає насамперед їх розвинений промисловий потенціал. Це явище пояснюють також тим, що у Швейцарії і Нідерландах базується велика кількість фірм, що спеціалізуються на фінансовій діяльності й інвестиційному посередництві. Місцеві влади створили сприятливі умови для залучення іноземних капіталів. Нижче наведено опис процедур реєстрації й управління компаніями, розміщеними в Нідерландах і Швейцарії, які відіграють важливу роль у забезпеченні міжнародних фінансових й інвестиційних операцій.

Створення компаній у Нідерландах

Прагнення підприємців створювати в Нідерландах свої фірми обумовлена сприятливим податковим режимом для іноземних інвестицій у цій країні. Найхарактернішим елементом податкової системи країни є система податкових пільг, які надають холдинговим, фінансовим і ліцензійним компаніям. Нідерландські компанії відіграють ключову роль у податковому плануванні закордонної інвестиційної діяльності. Через них "переправляють" інвестиційні капітали і доходи, кредитні ресурси, банківські відсотки, платежі роялті тощо. Нідерландська фірма дозволяє проводити і координувати операції материнської фірми як у Європі, так і в інших регіонах світу. У Нідерландах створюють не тільки фінансові компанії. Незважаючи на високий податок на прибуток (35-40 %), є істотні підстави для розміщення тут торговельних і виробничих підприємств. Створення дочірньої компанії в Нідерландах входить до переліку типових послуг деяких секретарських фірм. Основними формами ділових підприємств у Нідерландах є товариство з обмеженою відповідальністю (Besloten Vennootschap (BV)) й анонімне товариство (Naamloze Vennoot-schap (NV)). Найзручнішою правовою формою для дочірньої компанії є товариство з обмеженою відповідальністю. Анонімне товариство рідко застосовують для організації дрібних і середніх фірм. Розглянемо процедуру створення та функціонування товариства з обмеженою відповідальністю. Капітал товариства формують на основі таких принципів:

• Мінімальний внесок у статутний капітал товариства становить 40 тис. флоринів. Випущені паї повинні становити не менше 20 % статутного капіталу, 25 % з яких має бути сплачено на момент реєстрації. Мінімальний капітал товариства становить 100 тис. флоринів.

• Спеціальні свідоцтва про внески до пайового капіталу не випускають.

• Способи передачі (перепродажу) паїв компанії визначено у відповідному розділі акта про інкорпорування (устав).

• Придбання паю реєструють у книзі реєстрації паїв, що зберігається в головному офісі компанії.

Утворити компанію мають право одна або кілька фізичних чи юридичних осіб незалежно від їх національності. Реєстрацію компанії остаточно оформляє нотаріус, що спеціалізується на цивільному праві. Акт про інкорпорування має містити прізвища пайовиків і вищих посадових осіб компаній, а також особливий розділ – статті про асоціацію. У ньому можуть бути визначені довірені особи пайовиків, персональна присутність останніх необов'язкова. У цьому розділі присутні усі положення, що характерні для уставу юридичних осіб.

Зазначені статті про асоціацію обов'язково мають включати таку інформацію: назва корпорації, місцезнаходження корпорації, предмет діяльності, розмір пайового капіталу і його структура, порядок проведення зборів пайовиків і спосіб прийняття рішень на них, порядок фінансової звітності і розподілу прибутку, порядок припинення діяльності компанії, додаткову інформацію. Процедура реєстрації корпорації включає низку етапів. Перший крок полягає у затвердженні фірмового найменування у Торговельній палаті Нідерландів і на це потрібно приблизно вісім днів. Для набрання чинності акта про інкорпорування необхідне його затвердження в Міністерстві юстиції, яке видає заяву про відсутність зауважень. Вимагають також свідоцтва про фінансове становище пайовиків у вигляді відомостей про банківські рахунки або банківську референцію. Після завершення процедури реєстрації акт про інкорпорування має бути депонований у відповідний місцевий Торговельний реєстр Торговельної палати Нідерландів. Затвердження в Міністерстві юстиції зазвичай проходить протягом восьми тижнів і компанія має можливість здійснювати в цей період комерційні операції, оскільки вона мас статус компанії в стадії реєстрації. Усі укладені угоди вимагають обов'язкової ратифікації пайовиками після завершення процедури інкорпорування. Попередні угоди не накладають юридичних зобов'язань на компанію доти, поки вони не затверджені радою директорів і за їх наслідки несуть відповідальність пайовики корпорації. Пайовий капітал має бути оплачений до нотаріального оформлення акта про інкорпорування.

Пайовий капітал

Компанія має право викупити до 50 % випущеного акціонерного капіталу за умови дотримання деяких вимог закону. Однак як мінімум 20 % статутного пайового капіталу повинно належати вкладникам компанії. Паї можуть бути випущені з урахуванням ліквідних коштів, основного капіталу, "невловимих" активів за умови, що вони повністю інвентаризовані і їх вартість підтверджено аудиторами.

Місце розташування й управління. Усі нідерландські компанії повинні бути зареєстровані і мати головний офіс (юридичну адресу) на території країни. Будь-які юридичні вимоги щодо місця здійснення ділових операцій компанії відсутні, угоди можуть укладатися як у країні, так і за кордоном. Однак у багатьох ситуаціях доцільніше, щоб центр контролю й управління компанією перебував саме в Нідерландах. У цьому випадку компанія збереже право користування привілеями нідерландських угод про усунення подвійного оподатковування. Оперативне управління компанією здійснює рада директорів, що складається з одного або кількох управляючих директорів, які мають індивідуальні або спільні повноваження з управління діяльністю компанії. Їх призначають або звільняють від своїх обов'язків за рішенням загальних зборів пайовиків. Якщо не визначено інше, то управляючі мають широкі повноваження з управління компанією. Повноваження управляючих закріплено в акті про інкорпорування і ними можуть бути як фізичні особи, так і корпорації. За законом управляючими нідерландської компанії можуть бути громадяни і резиденти будь-якої країни. Однак необхідно враховувати, що двосторонні податкові угоди Нідерландів з іншими країнами вимагають, щоб компанія перебувала й управлялася з Нідерландів. Інакше одержання пільг, обумовлених цими угодами, може бути ускладнено. Доцільно, щоб більшість директорів були резидентами Нідерландів. Засідання правління з найважливіших рішень повинні відбуватися на території країни.

Звітність й аудиторські правила

Нідерланди приєдналися до правил звітності, прийнятих і затверджених ЄС у 1984 р. (Forth Directive), у яких визначено основні вимоги до річних фінансових звітів, бухгалтерські правила, порядок формування резервів і фінансового контролю, а також стандарти балансових рахунків і звітів про прибутки та збитки. Характер правового регулювання залежить від розміру компанії. Закон виділяє три типи компаній:

• Малі компанії: чистий оборот до 8 млн гульденів, сума балансу до 4 млн гульденів, кількість службовців до 50 осіб.

• Середні компанії: чистий оборот до 35 млн гульденів, сума балансу до 17 млн гульденів кількість службовців до 250.

• Великі компанії (сюди належать компанії, що не потрапили в першу і другу групи).

Залежно від розміру компанії закон висуває різні вимоги до обсягу і характеру звітності фірми. Малі компанії не зобов'язані утримувати аудитора і це характерно також для компаній, що контролюються материнською фірмою в одній із країн ЄС. Усі компанії мають пред'являти фінансові звіти і бухгалтерські книги у відповідну Торговельну палату.

Ставка прибуткового податку на корпорації в Нідерландах становить 40 % на суму до 250 тис. гульденів і 35 % на доходи, що перевищують 250 тис. гульденів. При цьому доходи від основної діяльності і доходи на капітал обкладають податком однаково (якщо вони отримані в Нідерландах), у протилежному випадку, як зазначено вище, надають податкові пільги. Операційні видатки віднімають від валового доходу за умови, що вони здійснені на законних підставах. Процедура реєстрації компанії вимагає певних витрат. Найбільші видатки припадають на оплату послуг нотаріуса, фіксована ставка яких відсутня. Мінімальну ставку зазвичай визначають на основі розміру дозволеного пайового капіталу, однак вона залежить від здійсненого нотаріусом обсягу роботи. Певний збір стягують при реєстрації компанії в місцевій Торговельній палаті. Він становить 1 % від сплаченого пайового капіталу. Отже, приблизна оцінка загальних витрат на створення фірми з пайовим капіталом у 40 тис. гульденів становить 7 тис. гульденів.

Створення компаній у Швейцарії