РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІОНУВАННЯ СУЧАСНИХ ОФШОРНИХ зон І ТЕРИТОРІЙ У РІЗНИХ СЕГМЕНТАХ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

• юридична адреса компанії має перебувати на території Ліхтенштейну;

• компанія може мати адміністративний офіс на території держави;

• мінімальна кількість директорів – один (допускають корпоративного директора; директор має бути резидентом);

• поняття секретаря компанії в Ліхтенштейні відсутнє;

• мінімальна кількість акціонерів – один;

• інформація про акціонерів недоступна третім особам;

• можливі акції на подавця.

Інші структури, що використовувані для ведення міжнародного бізнесу в Ліхтенштейні: Установа (Anstalt). Це корпоративна форма, властива тільки Ліхтенштейну. Установа не має членів або акціонерів і за своєю суттю, це незалежний фонд, у якого с бенефіціари. Зазвичай, установу використовують як холдингову компанію, для одержання доходу у вигляді роялті і для управління майновими правами. У компанії є засновник або засновники, які не обов'язково мають бути бенефіціарами. Якщо капітал компанії не розділено на частки, то власники засновницьких прав мають у компанії значні повноваження. Права засновників можуть бути передані іншій особі і щодо цього компанія схожа із фондом. Інші особливості компанії:

• мінімальний оплачений статутний капітал компанії (якщо він не розділений на частки) – ЗО тис. швейц. франків;

• якщо статутний капітал поділений на частки, то його мінімальний розмір – 50 тис. швейц. франків;

• наявність хоча б одного директора. Зазвичай він має значні повноваження.

Фонд (Stiftung). Серед найбагатших людей світу дуже популярні зареєстровані в Ліхтенштейні фонди, у яких мінімальний акціонерний капітал становить 2 млн швейц. франків, а у випадку сімейного фонду – 10 млн швейц. франків. Фонди використовують для управління капіталами та цінними паперами. Хоча його власником є фізична особа, усе ж гроші фонду йому не належать, а це означає: якщо основне підприємство даної особи збанкрутує, то капітал, що належить фонду, залишиться недоторканим. Фонд створюють для виконання певних некомерційних намірів засновника відповідно до положень акта про створення фонду і статуту. Фонд є самостійною юридичною особою, його створює засновник, він не має членів або акціонерів. Найчастіше подібну форму використовують для передачі активів у спадщину. У фонді є бенефіціари, які можуть визначатися різними способами. Основні характеристики фонду:

• публічна реєстрація фонду необов'язкова. Достатньо передати органам влади акт про створення фонду, який містить найзагальніші відомості про мету фонду. Докладно правила діяльності фонду визначено в конфіденційному статуті;

• засновники мають право закрити фонд або змінити його статут;

• права засновників можуть бути передані іншій особі;

• фонд не може здійснювати комерційну діяльність;

• управляє фондом рада довірених осіб;

• мінімальний оплачуваний статутний капітал фонду – 30 тис. швейц. франків.

Траст (Trust). Це гнучкий й ефективний інструмент для податкового планування, захисту активів і передачі їх у спадщину. Траст – це особлива форма договірних відносин, у яких беруть участь три сторони: засновник (Settlor), довірчий власник

(Trustee), бенефіціар (Beneficiary). Основний документ трасту – трастова угода (Trust Deed). Її можуть укладати як у письмовій, так і в усній формі. Згідно із цією угодою засновник передає активи, що йому належать, довірчому власнику (юридичній або фізичній особі). Довірчий власник зобов'язаний управляти цими активами або на користь третьої особи – бенефіціара, або для досягнення певної мети (у цільовому трасті). Довірчий власник не має права одержувати доходи від використання активів. Засновник може призначити бенефіціаром і самого себе. Засновник також може стати довірчим власником.