Розділ «6.2. Використання банківського кредиту»

Граничний розмір кредиту комерційні банки встановлюють відповідно до кредитного рейтингу клієнта і діючої системи обов'язкових економічних нормативів, що затверджуються центральним банком. При здійсненні кредитної політики комерційні банки керуються в цьому питанні такими видами обов'язкових економічних нормативів:

— максимальний розмір ризику на одного позичальника (або групу пов'язаних позичальників);

— максимальний розмір великих кредитних ризиків;

— максимальний розмір кредитів, які надаються банком своїм акціонерам або пайщикам;

— максимальний розмір кредитів, які надаються банком своїм інсайдерам.

Крім цих обов'язкових економічних нормативів кредитної діяльності, кожен комерційний банк встановлює, зазвичай, власну систему лімітів суми окремих видів кредиту.

Граничний термін кредиту кожен комерційний банк встановлює відповідно до своєї кредитної політики у формі лімітних періодів надання окремих видів кредиту.

Валюта кредиту має для підприємства-позичальника значення тільки у тому випадку, якщо воно веде зовнішньоекономічні операції. При здійсненні таких операцій підприємство може потребувати кредити в одній з необхідних йому іноземних валют. Мультивалютні форми кредиту (його надання одночасно в декількох видах іноземних валют) у практиці кредитування підприємств трапляються дуже рідко.

Рівень кредитної ставки є визначальною умовою при оцінюванні кредитної привабливості комерційних банків. У його основі лежить вартість міжбанківського кредиту, яка формується на базі облікової ставки центрального банку країни і середньої маржі комерційних банків (у закордонній практиці з цією метою використовується ставка LIBOR, яка щоденно фіксується в одинадцятій годині за Грінвічем учасниками Лондонського міжбанківського ринку), прогнозованого темпу інфляції, виду кредиту і його терміну, рівня премії за ризик з урахуванням фінансового стану позичальника і наданого ним забезпечення позики.

Форма кредитної ставки відображає рівень її динаміки протягом кредитного періоду. Так, банківський кредит може надаватися на умовах фіксованої або плаваючої кредитної ставки. Фіксована кредитна ставка використовується, зазвичай, при короткостроковому кредитуванні підприємств; вона дозволяє більш точно визначати вартість банківського кредиту, прогнозувати потік виплат з його обслуговування.

Вид кредитної ставки відіграє суттєву роль у визначенні вартості банківського кредиту. За застосовуваними видами розрізняють відсоткову (для нарощування суми боргу) та облікову (для дисконтування суми боргу) кредитні ставки. Якщо розмір цих ставок однаковий, то підприємством повинна бути надана перевага відсотковій ставці, оскільки в цьому випадку його виплати по обслуговуванню боргу (а відповідно і вартість кредиту) будуть меншими. Умови сплати відсотка характеризуються термінами його сплати. Ці умови зводяться до трьох принципових варіантів: а) сплати всієї суми відсотка в момент надання кредиту; б) сплати суми відсотка з кредиту рівномірними частинами (зазвичай, у формі аннуїтета); сплаті всієї суми відсотка у момент погашення основної суми боргу. При інших рівних умовах підприємству слід надати перевагу третьому варіанту.

Умови погашення (амортизації) основного боргу також суттєво впливають як на вартість, так і на розмір реально використовуваних кредитних коштів. Існують три принципові варіанти амортизації основного боргу: а) визначеними частинами у процесі кредитного періоду; б) одразу ж після закінчення кредитного періоду; в) після закінчення терміну кредитування з наданням пільгового періоду для погашення боргу. Природно, що при інших рівних умовах підприємству слід віддати перевагу останньому варіанту.

Форми забезпечення кредиту визначають, в основному, його вартість — чим надійніше забезпечення кредиту, тим нижчий рівень його вартості при інших рівних умовах за рахунок диференціації розміру премії за ризик. Разом з тим, одна з форм забезпечення кредиту визначає і реальний розмір використовуваних кредитних засобів. Мова йде про вимоги банку тримати без використання певну частину отриманого кредиту (зазвичай, у розмірі 10 % ) у вигляді компенсаційного залишку грошових активів на розрахунковому рахунку підприємства. У цьому випадку не тільки збільшується реальна вартість банківського кредиту (оскільки відсоток виплачується за всією його сумою), але, відповідно, зменшується на розмір компенсаційного залишкасума використовуваних підприємством кредитних коштів.

Таким чином, умовами, що збільшують вартість банківського кредиту і зменшують реальний розмір використовуваних підприємством кредитних коштів, є:

— використання у розрахунках кредитного відсотка облікової (дисконтної) ставки;

— авансовий платіж суми відсотка згідно з кредитом;

— часткова амортизація суми основного боргу протягом кредитного періоду;

— зберігання певної суми залучених кредитних коштів у формі компенсаційного залишку грошових активів.

Ці несприятливі для підприємства умови банківського кредитування повинні бути компенсовані йому шляхом зниження рівня використовуваної кредитної ставки порівняно з середньо-рияковим її рівнем (за аналогічними видами кредитів).

З цією метою у процесі оцінювання умов здійснення банківського кредитування у розрізі видів кредитів використовується спеціальний показник — "грантелемент", який дозволяє порівнювати вартість залучення фінансового кредиту на умовах окремих комерційних банків з середніми умовами на фінансовому ринку (відповідно на ринку грошей або ринку капіталу залежно від тривалості кредитного періоду). Розрахунок цього показника здійснюється за такою формулою: