Розділ «6.2. Використання банківського кредиту»

Рис. 6.5. Основні етапи формування політики залучення банківського кредиту

1. Визначення цілей використання залученого банківського кредиту. Оскільки різні види банківського кредиту повною мірою можуть задовольнити весь спектр потреб підприємства у позичкових коштах (у цьому проявляється універсальність банківського кредиту), цілі його використання витікають з загальних цілей залучення позичкового капіталу, які були розглянуті раніше.

2. Оцінка власної кредитоспроможності. Розроблена підприємством політика залучення банківського кредиту повинна кореспондуватися за основними своїми параметрами з відповідними параметрами кредитної політики банків. У складі параметрів кредитної політики банків одне з основних місць належить оцінці рівня кредитоспроможності позичальників, що визначає диференціацію умов кредитування клієнтів. Для того, щоб підприємство могло визначити базу переговорів з банками про умови кредитування, воно повинно заздалегідь оцінити рівень своєї кредитоспроможності.

У сучасній банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальників при диференціації умов їх кредитування виходить з двох основних критеріїв: 1) рівня фінансового стану підприємства; 2) характеру погашення підприємством раніше отриманих ним кредитів — як відсотків, так і основного боргу.

Рівень фінансового стану підприємства оцінюється системою раніше розглянутих фінансових коефіцієнтів, серед яких основна увага приділяється коефіцієнтам платоспроможності, фінансової стійкості та рентабельності.

Характер погашення позичальником раніше отриманих кредитів передбачає три рівні оцінки:

— хороший, якщо заборгованість з кредиту і відсотки за ним виплачуються у визначені терміни, а також при пролонгації кредиту не більше одного разу на рік на термін не вище 90 днів;

— слабкий, якщо прострочена заборгованість з кредиту і відсотків за ним складає не більше 90 днів, а також при пролонгації кредиту на термін більше 90 днів, але з обов'язковим поточним його обслуговуванням (виплатою відсотків за ним);

— недостатнім, якщо прострочена заборгованість з кредиту і відсотків за ним складає більше 90 днів, а також при пролонгації кредиту на термін більше 90 днів без виплати відсотків за ним.

З цих позицій підприємство повинно оцінювати рівень своєї кредитоспроможності при необхідності отримання кредиту у вітчизняних банках.

Закордонні банки оцінюють кредитоспроможність позичальників за більш складною системою характеристик і показників. Використані в цих цілях системи 6С і СОМРАКІ засновані на оцінках репутації позичальника; розміру і складу залучення кредиту; рівня забезпеченості кредиту; терміну використання позичкових коштів, умов кон'юнктури ринку, на якому позичальник здійснює свою господарську діяльність, та інших характеристик, які обумовлені складом кредитного меморандуму конкретного банку.

Результати оцінки кредитоспроможності знаходять своє відображення у наданні позичальнику відповідного кредитного рейтингу (групи кредитного ризику), відповідно до якого диференціюються умови кредитування. Рівень цього кредитного рейтингу підприємство може попередньо встановити самостійно, керуючись відповідними методами його оцінки комерційними банками.

3. Вибір необхідних видів залученого банківського кредиту. Цей вибір визначається в основному такими умовами:

— цілями використання кредиту;

— періодом запланованого використання позичкових коштів;

— визначеністю термінів початку і закінчення використання залучених коштів;

— можливостями забезпечення залученого кредиту.

Відповідно до встановленого переліку видів залученого кредиту підприємство проводить вивчення та оцінку комерційних банків, які можуть надати йому ці види кредитів. Оцінка таких банків проводиться лише за привабливістю їх кредитної політики; рейтинг банку, розрахований за іншими показниками його діяльності, у такому випадку не є визначальним і може служити лише додатковим орієнтиром при його оцінюванні.

4. Вивчення та оцінка умов здійснення банківського кредитування у розрізі видів кредитів. Цей етап формування політики залучення банківських кредитів є найбільш трудомістким і відповідальним у силу різноманітності оцінюваних умові здійснення численних розрахунків. Склад основних кредитних умов, які підлягають вивченню та оцінці у процесі формування політики залучення підприємством банківського кредиту, наведено на рис. 6.6:

Рис. 6.6. Умови банківського кредитування