Розділ «5.4. Основні методи аналізу використання капіталу підприємства (на прикладі ВАТ)»

Оптимальна структура капіталу являє собою співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом підприємства, яке збільшує величину власного капіталу підприємства і, як наслідок, — прибутки його акціонерів. Це співвідношення не є постійним, а змінюється з часом і під впливом певних факторів.

Оптимальну структуру капіталу кількісно визначити неможливо. Однак, керівництво підприємства може знати приблизне її значення, вирахуване на підставі факторів впливу та власного практичного досвіду, яке максимально наближає планову структуру до оптимального значення.

Рішення щодо фінансування кожної інвестиції повинно узгоджуватись зі співвідношенням зобов'язань та власним капіталом, тобто вони мають відповідати оптимальному плану. Якщо реальне співвідношення зобов'язань і сукупної вартості капіталу є нижче планового — керівництво буде схильне фінансувати такий проект за рахунок кредитів. Якщо співвідношення зобов'язань до сукупної вартості капіталу перевищує плановий рівень, то підприємству вигідно збільшити величину власного капіталу для подальшого розширення. Як наслідок, реальні пропорції між зобов'язаннями та власним капіталом коливаються близько їх планових значень.

Отже, знання механізму впливу фінансового леверіджу (важеля) на рівень прибутковості власного капіталу і на рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано керувати як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

Модель Дюпона

Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання капіталу підприємства, розроблена фірмою "Дюпон" (США), передбачає розкладення показника "коефіцієнт рентабельності власного капіталу" на ряд фінансових коефіцієнтів його формування, взаємопов'язаний в єдиній системі.

Отже, з цієї моделі рентабельність власного капіталу залежить від трьох факторів (рис. 6.4):

1. Чистої рентабельності продажів.

2. Ресурсовіддачі.

3. Структури джерел коштів, які були інвестовані у підприємства (фінансова діяльність підприємств).

Рис. 5.4. Модифікована схема фінансового аналізу

Таблиця 5.3. Зміна коефіцієнтів рентабельності власного капіталу і факторних показників у динаміці

Висновки і загальні рекомендації на основі отриманих результатів.

Відповідно до результатів проведених розрахунків з фінансового леверіджу ВАТ за 2002—2003 рр. видно, що чим вища питома вага позичених коштів у загальній сумі використаного капіталу — тим менший рівень прибутку отримує підприємство на власний капітал. Це негативний ефект, який може означати, що підприємство негативно або не за призначенням використовує позичені кошти. Негативним для ВАТ є зниження коефіцієнта рентабельності власного капіталу і, відповідно, зниження суми валового прибутку, що свідчить про скорочення обсягів реалізації продукції. Також за аналізований період знизився коефіцієнт фінансового леверіджу і його ефект, що означає зниження ефективності використання власного капіталу підприємства.

Модель Дюпона свідчить, що найбільший вплив на рентабельність власного капіталу має коефіцієнт фінансової залежності, що свідчить про збільшення частки позикових коштів відносно власних і про збільшення залежності підприємства від зовнішніх джерел. Усі інші показники в динаміці зменшились, а це, відповідно, негативно для підприємства. Зменшення: 1) рентабельності власного капіталу свідчить про неефективне вкладення власного капіталу у діяльність підприємства; 2) рентабельності продажу означає, що знизилась ефективність продажу продукції, тобто зменшились прибутки, отримані підприємством в обсягу реалізації цієї продукції; 3) показника ресурсовіддачі означає зменшення чистої виручки від реалізації продукції на одиницю коштів, інвестованих в активи.

Отже, як показують дослідження, прибуток підприємства у 2003 р. порівняно з 2002 р. зменшився, через те ВАТ доцільно було нарощувати капітал, використовуючи власні джерела, не залучаючи деякий час позикових коштів, щоб не виникав ризик неплатоспроможності.

Підприємству для його ефективної господарської діяльності потрібно переглянути і в разі необхідності змінити свою фінансову політику і фінансову стратегію, звернути більше уваги на планування оптимальної структури капіталу, тобто оптимального співвідношення між зобов'язаннями та власним капіталом; здійснити прогнозування своєї діяльності; переглянути організаційну структуру управління підприємством; проводити ефективний фінансовий менеджмент, тобто організовувати такі фінансові відносини підприємства, які б дозволяли формувати ресурсний потенціал високих темпів приросту виробництва та продажу, забезпечувати постійний ріст власного капіталу та стабільний економічний розвиток, а також конкурентоздатність підприємства; приймати об'єктивні управлінські рішення щодо цільового використання як позичкового, так і власного капіталу та організовувати чітке інформаційне, нормативне та правове забезпечення.

Список літератури

Х.Арєф'єва О. В. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. — К.: Вид-во європ. ун-ту, 2002.

2. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 340 с.