СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Нумізматика

Золотникова: 96 92 88 84 80 76 68 64 60 56 52 48 44 40 36 32 28 24 20 16 12 8 4 Проба срібла:

Лотова: XVI XV XIV XIII XII XI X IX VIII VII VI V IV IIIIIІ Метрична: 1000 937,5 875 812,5 750 687,5 625 562,5 500 437,5 375 312,5 250 187,5 125, 62,5

Золотникова: 96 90 84 78 72 66 60 54 48 42 36 30 24 18 12 6

ПРОБНА МОНЕТА— монета, виготовлена відповідно до моделі заздалегідь визначеної маси та форми, яка разом з іншими зразками подається для розгляду спеціальній комісії, що проводить відбір і приймає рішення про серійне карбування монет. Пробні монети виготовляють з дорогоцінних або недорогоцінних металів. Як правило, пробні монети зберігають в архіві монетного двору, вони рідко потрапляють до рук колекціонерів.

ПРОРА (лат, prora) — ніс корабля, його передня частина. Зображення прори часто зустрічається на грецьк. та рим. монетах як символ мореплавства. П. — характерне зображення на рим. мідних монетах часів республіки. Це атрибут богині Роми.

ПСУВАННЯ МОНЕТИ — зменшення, за рішенням органів державної влади, маси або проби монети при збереженні її попередньої номінальної вартості. Псування монети здійснюється з метою одержання максимальних прибутків. Воно часто використовувалося ще в античну епоху, особливо під час війн, у зв'язку із наростанням кризових явищ у фінансовому становищі держави. Римські імператори псували монету шляхом збільшення кількості лігатури у срібних денаріях та антонініанах. Псування монети призводило до значного зростання цін на товари. В епоху середньовіччя псуванням монети займались королі, світські та духовні феодали, міста, які намагалися за допомогою цього покрити свої величезні витрати на утримання найманих армій, двора та ін. З появою в обігу паперових грошей псування монети припинилося. Карбування в наш час монет з нікелю, бронзи та інших металів не має ознак псування, тому що розмінна монета відіграє допоміжну роль у грошовому обігу і за своєю природою є неповновартісною.

РЕНОВАЦІЯ МОНЕТ — середньовічне правило примусового обміну монет старих емісій на монети нової емісії, який проводився періодично (один раз на декілька років, а інколи декілька разів на рік). Метою реновації було оздоровлення грошового обігу, вилучення неповноцінних екземплярів. Реновація монет була і засобом отримання монетними сеньйорами додаткових прибутків. В окремих державах законодавство чітко регулювало процес реновації монет. Напр., у Тевтонському ордені вона проводилась кожних 10 років у співвідношенні 12 старих денаріїв за 10 нових, тобто власники монет втрачали 16,7 % грошової суми. Реновація монет була відома вже за часів Каролінгів. Принцип регулярної реновації монет запровадив король Англії Едгар (959—975). У Польщі вона проводилась з часів Болеслава Кривоустого (1102—1138). Реновація монет перестала використовуватися у пізньому середньовіччі.

РИНСЬКИИ, РЕНСЬКИИ, ЗОЛОТИЙ РЕНСЬКИЙ — народна побутова і частково офіційна назва австр. (австро-угор.) гульдена (флорина), що вживалася на галицьких землях в період їх входження до складу Австрії (Австро-Угорщини). Після запровадження в Австро-Угорщині 1892 р. золотої кронової валюти попередній гульден було прирівняно до 2 крон. За традицією населення продовжувало називати "римським" 2 крони. Цьому сприяло і те, що гульденові монети продовжували перебувати в обігу на території західноукраїнських земель до початку першої світової війни.

ТИГЕЛЬНА ПРОБА — проба рідкого монетного металу, взята з тигля безпосередньо перед його розливом для контролю. Тигельні проби виливають з певної висоти у холодну воду, утворені таким чином дрібні металічні зернини використовуються для визначення проби. В разі відхилення від норми до сплаву додають певну кількість дорогоцінного металу або лігатури.

ТИРАЖ, РОЗМІР ЕМІСІЙ — кількість монет певного типу, які карбувалися протягом одного року на певному монетному дворі. Щодо сучасних монет їх тиражі є відомими і відповідають потребам грошового обігу. Нумізматична наука займається визначенням тиражів античних та середньовічних монет, а також монет нового часу з метою дослідження політико-економічного становища країни. Кількість відкарбованих монет буває різною і залежить від технічних показників монетних штемпелів та від металу, з якого вони виготовлені. Якщо у монетній знахідці е монети одного монетного типу, але відкарбовані різними парами штемпелів, це свідчить про великі масштаби карбування цієї монети. За допомогою цього методу, напр., встановлено, що у 1663—1665 pp. на монетному дворі у м. Уяздові (Польща) було відкарбовано бл. 602 млн мідних боратинок.

ТИТУЛ (лат. titulus) — позначення посади, гідності або рангу певної особи. На античних монетах зустрічаються переважно титули чиновників грецьк. міст-держав, елліністичних володарів та рим. імператорів. У середньовіччі і нові часи в кругових легендах, як правило, вказуються титули правителів, що доповнюють назву країни.

ТОВАРО-ГРОШІ — загальне поняття для всіх типів ранніх форм грошей у до-монетний період економічних відносин: продовольчих грошей, грошей-прикрас, хутрових грошей, грошей із тканини, грошей-знарядь, грошей-лопат та ін. Всі ці гроші — предмети в товарній формі — були всезагальним еквівалентом вартості.

ТОРГОВА МОНЕТА — 1) монета, що випускалася певною країною або монетним сеньйором за гарантованою монетною стопою. Торгова монета, як правило, не була головною грошовою одиницею. Такі торгові монети існували ще за часів стародавньої Греції. Особливо багато типів торгових монет карбували у XVII— XVIII ст. — левендаальдери, банкоталери, талери Марії-Терезії, долари гонконзькі, стрейтсдолари, дукати; 2) монета, яка протягом тривалого часу зберігала незмінну монетну стопу і вміст чистого дорогоцінного металу.

УНЦІЯ (лат. uncia) — 1) одиниця маси в Стародавньому Римі, становила 1/12 лібри, тобто 27,28 г (327,45:12), поділялася на 24 скрупули. В середньовіччі унція спочатку дорівнювала 1/12 фунта, згодом 1/8 марки (1 унція = 2 лотам). Нині тройська унція (31,1035 г) використовується як одиниця маси дорогоцінних металів; 2) рим. монета, дорівнювала 1/12 аса, карбувалася з міді або мідного сплаву. Спочатку її маса дорівнювала 27—28 г, згодом зменшилась відповідно із зменшенням маси аса; 3) золота монета Неаполя (італ. oncia) у XVIII ст. масою 8,8 г (7,7 г чистого золота).

ФЕРТОН (лат. ferto, нім. viertung, польськ. wiardunek) — вагова одиниця, 1/4 гривні, поділялася на 6 скойців. У Польщі фертон відомий вже з першої половини XIII ст. (ferto Polonicales). Як грошово-лічильна одиниця фертон у XIV—XVI ст. становив еквівалент 12 грошів (1 польськ. лічильна гривня = 4 фертонам = 24 скойцям = 48 грошам).

ФУНТ (лат. pondus — тягар, маса; нім. Pfund) — в минулому — міра ваги, грошово вагова та грошово-лічильна одиниця. Римська одиниця маси лібра (рим. фунт) — 327,45 г — у ранньому середньовіччі була грошово-ваговою одиницею країн Західної Європи. З часів Карла Великого маса лібри збільшилася майже до 408 г і її почали називати "фунт Карла Великого". Маса фунта до XI ст. була основною грошово-ваговою одиницею країн Західної Європи. Фунт Карла Великого як одиниця ваги поділявся на 20 солідів, 240 денаріїв, 480 оболів. Звідси — 1 солід відповідав 20,4 г, денарій — 1,7 г, а обол — 0,85 г (срібла). Перелічені назви вагових одиниць, запозичені з Риму та Візантії, стали грошово-платіжними термінами або назвами монет у грошовій системі, яка виникла і сформувалася за часів Карла Великого. Реальними монетами були лише обол та денарій. У зв'язку з наступним псуванням монети каролінгська вагова система не закріпилась, а дещо змінилася в окремих країнах після розпаду імперії Карла Великого. Більш стабільною і впливовою була каролінгська система у низці країн Західної Європи. Структура цієї системи, разом з термінологією була запозичена, з деякими змінами, в різних країнах. Напр., англ. грошова система аж до початку 1971 р. була точним повторенням системи Карла Великого, в якій фунт стерлінгів (L — лібра) поділявся на 20 шилінгів (S — Solidus), 240 пенсів (D — денарій). Фр. лівр (від "лібра"), су (від "солід"), деньє (від "денарій") та італ. ліра (від "лібра") також є відголоском каролінгської монетної системи.

ЦАН (нім. Zain) — охолоджений брусок монетного металу (напр., сплаву срібла з міддю), який мав вигляд плоского стержня або бруска. В процесі наступної підготовки до карбування монет, цану шляхом розклепування чи вальцування надавали форми бляхи, з якої вирізались монетні кружки.


Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ