СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ

Нумізматика

ДЕВІЗ (фр. devise, від середньовіч. лат. divisa — розпізнавальний знак) — у геральдиці спочатку символ, який вміщувався як розпізнавальний знак поруч або над родовим гербом, інколи використовувався самостійно. Починаючи з XVI ст., означав постійне гасло правителя (вербальний девіз). Прикладом вербального девізу є напис "VIRIBUS UNITES" (лат. спільними зусиллями), вміщений на австрійських та австро-угорських монетах. Інколи девіз вміщувався і на стрічках, розміщених під або над гербом монетного сеньйора.

ДЕФЛЯЦІЯ — вилучення з обігу надлишкової грошової маси, явище протилежне інфляції. Дефляція може бути стихійною або спричиненою діяльністю уряду. На неї впливають бюджетними або банківськими засобами. Серед перших — збільшення податків, обмеження бюджетних видатків, реалізація внутрішніх позик, припинення податкових пільг та ін. З других виділяються: збільшення процентних ставок центрального банку; вилучення з обігу надлишкової кількості готівки шляхом випуску цінних паперів; обмеження надання кредитів. Причиною дефляції є значні зміни у господарському житті країни. Ознаки глибокої дефляції були наявні у багатьох країнах світу під час великої депресії (1929—1933), викликаючи падіння цін, зростання вартості грошової одиниці за рахунок падіння національного доходу, зниження заробітної плати і скорочення експорту. У міжвоєнній Польщі політика дефляції реалізувалася до 1935 р. Міністри фінансів І. Матушевський та В.Завадський вважали цей шлях єдиним правильним при виході з кризи. І лише наприкінці 1935 р. міністр фінансів Б. Квятковський розпочав проводити політику економічної активізації. Явищем дефляції є також обмін грошових знаків з метою зменшення купівельної спроможності грошей, накопичених населенням, напр., у Польщі в 1924, 1945, 1950 pp.; в СРСР у 1947, 1961 pp.

ДИЗАЖІО (італ. disagio) — відхилення ринкового (біржового) курсу, цінних паперів або грошових знаків від їх номінальної вартості. Дизажіо звичайно визначається у процентному відношенні до номіналу. При клірінгових розрахунках дизажіо — це різниця між ринковим і офіційним курсом валюти. Дизажіо паперових грошей виникає під час інфляції і є одним з її наслідків. Якщо, напр., внаслідок інфляції паперовий франк дорівнює лише 1/2 золотого франка, то дизажіо паперового франка до золотого становить 50 %.

ДОНАТИВА (лат. dono — дарую) — нумізматична пам'ятка, випускалась для подарунків правителям держав та іншим привілейованим особам. Особливо поширеними донативи були у Речі Посполитій, де впродовж 1582—1685 pp. вони часто карбувалися монетними дворами у містах Гданськ, Торунь, Eльблонг та Рига (Рига після 1621 р. випускала донативи для швед, королів). Донативу замовляв магістрат міста і дарував її королю, коли він відвідував місто; таким чином місто розраховувало одержати від короля нові привілеї. На аверсі донативи вміщувався портрет короля, а навколо — легенда з його титулами; на реверсі — герб міста або його загальний вигляд, навколо якого легенда подібного змісту: "ЕХ AURO SOLIDO CIVTTAS GEDANENSIS FIERI FECIT" ("з чистого золота місто Гданськ наказало виготовити"). На багатьох донативах позначено дату виготовлення, ініціали монетних майстрів, управителів монетних дворів та медальєрів. Донативи — проміжна ланка між монетою та медаллю. Ознакою, що наближає донативу до монет, є те, що вона карбувалась відповідно до монетної стопи дукатів чи талерів, що було позначено на декотрих з них. Зображення реверса і те, що донативи виготовлялись не для потреб ринку і торгівлі, зближує її з медаллю. Всі донативи виконані на високому рівні і є пам'ятками мистецтва.

ДРАЙПЕЛЬКЕР (нім. DreipoLker) — назва польських монет номінальною вартістю 1½ гроша (т.зв. півтораків), які випускалися як наслідування нім. грошенів (3 крейцери) протягом 1614—1627 pp. Назва драйпелькер вживається тепер також до трикрейцерових монет та апфельгрошенів нім. виробництва, а також до прибалтійсько-шведських, бранденбурзько-прусських та ін. півторагрошовиків XVII ст.

ДУБЛОН (ісп. doblon, duplone, dublone) — ісп. золота монета, карбування якої розпочав Карл V (1516—1556) 1587 р. З 22-каратної марки золота карбували 68 монет номіналом 1 ескудо. Подвійний ескудо називали "пістоль", або "іспанський дублон". Після цього назва дублон поширилась на подвійні пістолі, а монети номіналом 4 пістолі одержали назву квадруплі. Початкова маса дублона — 6,77 г золота 917-ї проби. В Іспанії квадруплі мали назву "золота онца" (ісп. оnza do oro), а з 1733 р. — "песо дуро де оро" (ісп. peso duro de oro). Маса квадрупля становила спочатку 27 г (24,8 г чистого золота), з 1786 р. вміст чистого металу знизився до 23,45 г. У 1848 р. за панування королеви Ізабелли II внаслідок запровадження десяткової грошової системи було відкарбовано дублон де Ісабель ("doblon de Isabel"), або сантен, що дорівнював 100 реалам. Маса його становила 8,387 г золота 800-ї проби. Дублон де Ісабель =10 срібним ескудо = 5 золотим піастрам. Дублон вилучено з грошової системи Іспанії 1868 p.; 2) в італ. монетній системі дублоном називали подвійний золотий дукат, випускав його імператор Карл V для Сицилії та Неаполя, що були тоді володіннями Іспанії.

ДУДКА — народна назва потрійних грошів (трояків), що випускалися монетними дворами Речі Посполитої протягом останньої чверті XVI—першої чверті XVII ст.

ЕЛЕКТРОН, ЕЛЕКТР (грецьк. біле золото) — природний сплав золота і срібла, з якого карбувались найдавніші мідійські та іонійські монети. Згодом, з VI—IV ст. до н. е., з нього випускали монети міста іонійського узбережжя Малої Азії — Кизик, Фокея, Мітілена (о.Лесбос), а також у IV ст. до н. е. — Снракузи та Карфаген. Застосування електру у Малій Азії пояснюється тим, що цей сплав існував у природному вигляді в долині р. Пактол (Лідія) та в горах Тмола і Сітіла. В античних джерелах співвідношення золота і срібла у складі електру визначалось як 4:1 або 3:1. Сучасні дослідження свідчать, що вміст чистого золота у монетах коливається в межах 16—69 %. Попри це курс електрових монет завжди був стабільним незалежно від процентного вмісту золота і срібла. З електрового сплаву, але штучного, карбувались статери боспорських царів, варварські наслідування грецьк. монет, що виготовлялись кельтськими і кавказькими племенами.

У XI ст. Візантійська імперія запровадила карбовану з електру скіфатну монету.

ЕМІСІЙНИЙ ЗНАК — дрібні фігурки, знаки або літери, які зустрічаються на монетах, але не мають відношення до основного зображення, вміщеного на них. Емісійним знаком може бути герб (напр., риба на статерах м. Кизик). У середньовіччі емісійними знаками були різного роду зображення: зірки, кільця, хрести, розетки тощо.

ЕМІСІЯ — випуск в обіг, за дорученням власника прав випуску, монет, паперових грошей та банкнот. До емісії належать випуск та вилучення готівки (емісійна функція державного центрального банку) шляхом регулювання загальної кількості банкнот, що перебувають в обігу.

ЕПІГРАФІКА (від грецьк. epigraphe — напис) — наука про написи, спеціальна історична дисципліна, що займається розшифруванням античних та інших древніх написів на твердих матеріалах (камені, бронзі тощо). Об'єктом дослідження епіграфіки є також монети, печатки та ін.

ЗНАКИ КОЛЕКЦІОНЕРІВ— надкарбовані або вигравіювані на монетах та медалях знаки у вигляді монограм чи гербів, які свідчать про те, що дана монета чи медаль були особистою власністю колекціонера. Найбільш ранні знаки колекціонерів датуються XVI—XVII ст., коли колекціонування стало модним серед багатьох людей. Використовувалися вони аж до кінця XIX ст. В наш час монети, які мають знаки колекціонерів, вважаються пошкодженими.

ЗНАКИ МОНЕТАРІЇВ — дрібні зображення, знаки на монетах (герби, зірки, хрести, тварини, рослини тощо), які використовувались монетаріями замість їх імен чи ініціалів для позначення здійсненого під їх керівництвом карбування. Знаки монетарне з'явилися в період пізнього середньовіччя і проіснували до XIX ст. Згодом на монетах зустрічаємо переважно ініціали або повні чи скорочені прізвища монетаріїв. Так, монети, відкарбовані в середині XVII от. у Львові, містять ініціали орендарів монетного двору Джованні Баттісти Амуретті — “GBA", Андрія Тимфа — "А.Т." та монетного майстра Христиана Пфаллєра — "С.Р.". Якщо імена монетаріїв, місце і час їх діяльності збереглися в архівних чи літературних джерелах, це дає можливість встановити місце і час карбування недатованих екземплярів монет та медалей.

ЗОЛОТНИК — рос. одиниця маси (бл. 4,266 г); становила 1/48 гривенки, або 1 /96 фунта. Назва походить від золотої монети, карбованої князем Володимиром Великим (980—1015) — златника, масою 4,2 г. Золотник ділився на 96 долей.

ЗОЛОТНИКОВА СИСТЕМА ПРОБ — система проб у Росії, згідно з якою вміст чистого золота чи срібла в одному фунті сплаву визначався кількістю золотників (1 фунт = 96 золотників). Чистий метал відповідав 96-й пробі; 84-та проба означала, що у сплаві є 84 золотники чистого металу (золота чи срібла), а решта 12 золотників — лігатура (домішки інших металів: 84 + 12 = 96). Золотникову систему проб офіційно запровадив Петро І (1672—1725) 1711 р. для срібних сплавів, а для золотих— 1733 р. при Анні Іоанівні (1730—1740). Наприкінці XIX— на початку XX ст. для золотих виробів законними пробами були: 94, 92, 82, 72 та 56-та, а для срібла — 95, 91, 88 та 84-та. З 1927 р., у зв'язку з переходом Радянського Союзу на метричну систему проб, золотникова система проб перестала використовуватися.

ІНФЛЯЦІЯ (лат. inflatio— здуття)— економічний процес, який проявляється в надмірному зростанні цін на товари, спричиненому зростанням грошової маси, і веде до знецінення паперових грошей відносно золота. В період воєн та мілітаризації економіки, а також внаслідок економічних криз та інших причин державні видатки значно зростають і не покриваються звичайними видатками. Бюджет стає дефіцитним, а засобом покриття бюджетного дефіциту є додаткова емісія паперових грошей. Кількість паперових грошей стає надлишковою порівняно з кількістю золота, необхідного для обігу. В результаті відбувається падіння реальної вартості грошей, вони знецінюються. Інфляція призводить до зростання цін на товари в середині країни і до падіння курсу її валюти щодо іноземних валют. Знецінення паперових грошей підриває довір'я до них, породжує намір позбутися їх і обміняти на золото або товари, які є реальними цінностями. Інфляція негативно впливає на економіку країни, посилює хаотичність виробництва, нерівномірність і непропорційність розвитку різних його галузей, веде до перерозподілу національного доходу тощо.

КЛІПА (від швед. Klipping, klippe — обрізати ножицями) — назва всіх монет, що не мають круглої форми. Часто відкарбовані на прямокутних, ромбоподібних чи квадратних монетних пластинках монетними штемпелями звичайні монети, золоті чи срібні. Кліпа має скандинавське походження, монети цього типу карбувались вже в XI ст. Часто це монети надзвичайних обставин. З XVI ст. форму кліпи мали монети, карбовані під час воєн, облоги фортець тощо. Інколи це зразки золотих, срібних та мідних монет. У ХVII ст. часто випускались пам'ятні кліпи. Карбування обігових монет цього типу продовжувалось до XVIII ст. У XIX—XX СТ. форма кліпи збереглася для пробних монет та медалей.

КОПА (лат. sexagena — 60) — лічильна одиниця, дорівнює 60. Була поширена з XIV ст. у країнах Центральної та Східної Європи, в т.ч. і на укр. землях. Як грошово-лічильна одиниця (копа грошів) використовувалась під час підрахунку празьких та мейсенських грошів, яких ішло по 60 на празьку гривню, спочатку вагову, а згодом вже тільки лічильну. У Польщі копа витіснила лічильну гривню (48 грошів), але незабаром сама поступилася місцем новій грошово-лічильній одиниці — злотому (30 грошів), який дорівнював половині копи. У XV—XVШ ст. на копи велася грошова лічба на землях Великого князівства Литовського, особливо лит. монет, які були якісно кращими, ніж польськ. Литовська копа дорівнювала 60 лит. грошам, або 600 денаріям (пенязям). На західноукраїнських землях рахунок грошей на копи вівся до кінця XVII ст.

КОШИК ВАЛЮТНИЙ, КОРЗИНА ВАЛЮТНА — сума певної кількості обраних валют, кожна з яких має чітко визначену частку і кількість. Вартість валютного кошика визначається середнім рівнем змін курсів валют, що входять до його складу. Завдяки вивченню середнього рівня змів курсів валют стає можливою стабілізація обмінної вартості розрахункових одиниць, що опирається на валютний кошик. Необхідність загального застосування валютного кошика з'явилася після 1973 р., коли більшість економічно розвинених країн перейшли до плаваючого курсу своїх валют. Виділяють два основних види валютних кошиків: 1) утворені для оцінки реальних змін курсу валют окремих країн та змін курсів валют третіх країн; 2) утворені для визначення вартості міжнародних валютних одиниць.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ПОЧАТКИ ОБІГУ ТА КАРБУВАННЯ МОНЕТ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО АНТИЧНОЇ ЕПОХИ

  • Монетна справа та грошове господарство Ольвії

  • Монетна справа Тіри

  • Монетне карбування Керкинітиди та Ніконію

  • Грошовий обіг та монетна справа Херсонесу

  • Особливості монетного господарства полісів Боспорського царства

  • Поширення римської монети на українських землях

  • Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ РЕГУЛЯРНОГО ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ПЕРІОД ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

  • Монетне карбування на території Київської держави у X—XI ст.

  • Виникнення та розвиток монетно-грошової системи Київської Русі

  • "Безмонетний період" в історії грошового обігу Київської Русі (кінець XI — початок XIV ст.)

  • Розділ 3. ФОРМУВАННЯ МОНЕТНИХ СИСТЕМ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВОГО ОБІГУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У СКЛАДІ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ (XIV—XVIII СТ.)

  • Функціонування Львівського монетного двору у другій половині XIV — на початку XV ст.

  • Монетне карбування у Київському, Новгород-Сіверському та Подільському удільних князівствах у складі Великого князівства Литовського в XIV ст.

  • Розділ 4. РОЗВИТОК ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У XVI — ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

  • Розбудова грошово-монетного господарства Речі Посполитої в останній чверті XVI — першій половині XVII ст.

  • Структура грошового ринку на українських землях у XVI — першій половині XVII ст.

  • Розділ 5. НАРОСТАННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ У ГРОШОВОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVII—XVIII ст.

  • Особливості розвитку грошового ринку Правобережної України у другій половині XVII—XVIII ст.

  • Розділ 6. ОСОБЛИВОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ МОСКОВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (ДРУГА ПОЛОВИНА XVII — ПОЧАТОК XX ст.)

  • Грошова реформа Петра І та її вплив на грошове господарство українських земель

  • Грошове господарство українських земель у складі Російської імперії (XVІІІ — початок XX ст.)

  • Розділ 7. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII — НА ПОЧАТКУ XX ст.

  • Грошова система Австрійської (Австро-Угорської) імперії в епоху срібного та золотого монометалізму

  • Розділ 8. РОЗБУДОВА МОНЕТНО-ГРОШОВОГО ГОСПОДАРСТВА В РОКИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1917—1921 pp.)

  • Становлення української національної грошової системи в період Центральної Ради

  • Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського

  • Грошове господарство України за часів Директорії УНР

  • Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки

  • Грошова політика уряду радянської України

  • Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914—1918 рр.

  • Розділ 9. ГРОШОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ МІЖ СВІТОВИМИ ВІЙНАМИ (1921—1939 рр.)

  • Формування та розвиток монетно-грошових стосунків на Західній Україні

  • Грошове господарство на Закарпатті у міжвоєнне двадцятиріччя

  • Грошовий обіг на Буковині у 1918—1940 рр.

  • Розділ 10. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА УКРАЇНІ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД (1939-1991 рр.)

  • Окупаційні грошові випуски на українських землях у 1939—1944 рр.

  • Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.

  • Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)

  • Розділ 11. ФОРМУВАННЯ ГРОШОВО-МОНЕТНОЇ СИСТЕМИ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

  • Грошова реформа 1996 p.: підготовка, проведення та наслідки

  • СЛОВНИК НУМІЗМАТИЧНИХ ТЕРМІНІВ ТА ПОНЯТЬ