У легальних умовах діяли численні українські емігрантські організації, що утворилися після завершення Другої світової війни у країнах Західної Європи та Америки. Потреба у значних матеріальних засобах змусила їх керівництво виготовляти та поширювати різноманітні грошові документи. Як і на Батьківщині, найбільш активними тут були представники ОУН, які займалися збором грошей у різноманітні фонди. При цьому вони широко використовували досвід розповсюдження бофонів. Змінився зовнішній вигляд грошових документів: в їх оформленні, замість військових, переважають політичні мотиви. Використання сучасної поліграфічної бази дало змогу поліпшити зовнішній вигляд цих "бофонів" та наблизити його до окремих видів цінних паперів. Найбільш активно грошові документи українських емігрантських організацій поширювались у Німеччині, Великобританії, США та Канаді. У 1945 р. було створено спеціальний фонд для фінансування найважливіших військово-політичних заходів, у тому числі на Україні. Фондом виготовлено спеціальні посвідки-квитанції, в яких вказувалися прізвище та ім'я жертводавця, а також сума внесених коштів і дата їх сплати.
Значною активністю щодо збирання коштів у фонд воюючої України відзначалася створена у лютому 1945 р. фінансова референтура Закордонного проводу Української Головної Визвольної Ради (УГВР), очолювана Зеноном Марцюком. Вона розповсюджувала серед емігрантів грошові документи номіналом 5,10, 20, 50,100 та 500 — без назви конкретної валюти, що свідчило про поширення їх у різних країнах Західної Європи та Америки.
Після припинення активної збройної боротьби на українських землях емігрантські організації різного спрямування продовжували збирати кошти для своїх потреб. Найбільш активним і надалі залишалося керівництво Закордонних Частив ОУН, яке містилося у Мюнхені (Німеччина), осередки Спілки Української Молоді у США та Канаді, а також Антибільшовицький блок народів, який тривалий період очолював Ярослав Стецько. У другій половині 40-х років у Західній Німеччині грошові документи випускали Провід українських націоналістів (мельниківський) та уряд УНР в екзилі. У 1946 р. вони розповсюдили облігації "Державної позики" з позначенням вартості у шагах, що дорівнювали німецьким маркам.
У 50—80-х роках виготовлення та поширення грошових документів українських емігрантських організацій продовжувалося. Найбільш знаними є емісії, здійснені з нагоди різноманітних пам'ятних та ювілейних дат, зокрема, річниць ОУН, 1000-ліття хрещення Руси-України, церковних ювілеїв тощо.
Грошова система Радянського Союзу у повоєнні роки (1945—1991 рр.)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.“ на сторінці 3. Приємного читання.
