Поразки німецьких військ на Східному фронті вже з літа 1943 р. змусили керівництво ОУН-УПА прискорити підготовку до боротьби з радянським окупаційним режимом. Необхідно було мобілізувати значні матеріальні засоби, створити запаси продовольства, зброї, амуніції тощо. Завдяки неймовірним зусиллям учасників повстанської армії, жертовності українського населення поставлені політичним керівництвом завдання були виконані. І все ж сили були нерівними. На боротьбу з бойовими загонами УПА сталінське керівництво кинуло армійські частини, війська НКВС, спеціальні винищувальні батальйони, до складу яких мобілізували близько ЗО тис. чол. місцевого населення. Протягом 1944—1946 рр. повстанська армія зазнала значних втрат, в боротьбі загинув майже весь її керівний склад. Лише на території Дрогобицької області під час спільної акції військ НКВС та 4-го Українського фронту було вбито 1174 і захоплено в полон 1180 бійців УПА. Станом на лютий 1945 р. радянськими каральними органами було взято в полон близько 26 тис. підпільників, близько 13 тис. — знищено.
У цих умовах 1946 р. політичне керівництво збройною боротьбою дійшло висновку про неможливість продовження опору органам радянської влади силами УПА. Було прийняте рішення про її розпуск і переведення подальшої боротьби у площину територіальних підпільних органів ОУН. В умовах суворої конспірації забезпечення матеріального постачання було надзвичайно складним. Воно повністю лягло на плечі сітки ОУН, яка виконувала обов'язки української державної адміністрації. Перелік своїх потреб у продовольстві, грошах, медикаментах підрозділи УПА у вигляді письмових заявок скеровували керівникам ОУН за місцем дислокації, а ті віддавали відповідні накази підрайонним та кущовим провідникам. До складу куща входило в середньому від 7 до 10 населених пунктів. Однак через репресії з боку органів радянської влади господарська сітка ОУН перестала існувати вже у 1945 р. Учасники збройної боротьби змушені були самостійно займатися питаннями матеріального забезпечення, що призводило до їх деконспірації та погіршення стосунків з місцевим населенням. Подальше погіршення економічного становища західноукраїнських селян, змушених сплачувати накладені радянськими органами непосильні грошові податки та контингенти продуктами та сировиною, а також в примусовому порядку викуповувати облігації державної позики, робили непосильним ще й утримання військових формувань УПА. Збори у бойовий фонд з добровільних пожертв перетворилися у примусові контингенти. В цих умовах розповсюдження бофонів також зазнало змін. Економічно неспроможне населення відмовлялося їх приймати. А крім того, виявлення бофонів радянськими каральними органами загрожувало його власникам засланням у Сибір.
Зважаючи на велику роль бофонів у процесі грошового забезпечення, керівництво УПА ще до повернення на Західну Україну органів радянської влади організувало сітку видавничих осередків та підпільних друкарень. При цьому кожний обласний провід мав 2—3 великі друкарні та декілька технічних ланок. Прагнучи забезпечити високий рівень художнього оформлення поліграфічної продукції, на території північно-східної Волині знаний український графік Ніл Хасевич проводив навчання з техніки різьби для обдарованих підпільників.
Попри сувору конспірацію, вже влітку 1944 р. органам НКВС вдалося ліквідувати декілька великих підпільних друкарень. При цьому часто гинув і їх обслуговуючий персонал. Після цього весь тягар видавничої діяльності ОУН-УПА ліг на невеликі друкарські осередки. Саме вони на замовлення повстанських підрозділів виготовляли грошові документи — бофони. Тут же, незважаючи на відсутність серій емісії та порядкових номерів купюр, вівся суворий облік цих грошових замінників, після чого їх передавали у господарську референтуру. Подальшими ланками були окружні та над районні проводи, які передавали бофони для розповсюдження уповноваженим проводом особам. Після вимушеної децентралізації друкарень бофони виготовлялися в осередках окружних проводів ОУН. За підрахунками О. Клименка, у 1944—1946 рр. було випущено понад 20 випусків підпільних грошових документів, кожен з яких налічував від 4 до 8 номіналів.
Однією з найбільш поширених і відомих є так звана волинська серія бофонів, автором проекту якої був Ніл Хасевич. У ній налічується вісім номіналів: 10, 25, 50,100, 200,300, 500 та 1000 карбованців, які функціонували у 12 областях України та Білорусії. Після проведення в СРСР 1947 р. грошової реформи керівництво ОУН прийняло рішення про деномінацію бофонів, яка здійснювалася шляхом перекреслення одного нуля на купюрі. Можна припустити, що саме ця серія, за задумом керівництва ОУН, мала стати загальноукраїнськими грішми. Виконані на високому мистецькому рівні, бофони передавали високу ідейність повстанців, їх мужність та незламний бойовий дух. Так, на 10-карбованцевій купюрі зображена стрімка атака повстанців, на 200 карбованцях — бій за участю трьох воїнів УПА, один з яких кидає гранату. Окремі грошові документи випускалися з нагоди пам'ятних та ювілейних дат. Так, у 1949 р. за проектом Ніла Хасевича було виготовлено бофон номіналом 25 карбованців до 20-річчя ОУН. А на Дрогобиччині у 1947 р. до шостої річниці проголошення Акту Відновлення Української Держави було видрукувано бофон вартістю ЗО карбованців.
Декілька серій бофонів було виготовлено на території Львівського крайового проводу ОУН, де були сконцентровані найкращі сили підпілля, створено належну матеріально-технічну базу. У 1944 р. професійними художниками-графіками створено серію бофонів з чотирьох номіналів: 5, 10, 20 та 50 карбованців, яка була присвячена річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки. На аверсі купюри — постать українського січового стрільця з гвинтівкою та прапором у руках. По боках — на опадаючих осінніх листках дати: "1918" та "1944".
У 1945 р. поширювалася нова серія бофонів номіналом 5, 10" 20, 50, 100 та 500 карбованців. Виготовлені вони у підпільній друкарні ОУН, яка знаходилась на території Миколаївського району Львівської області. Керував нею секретар Української Головної Визвольної Ради Микола Дужий. У травні 1945 р. друкарню було розгромлено, а її керівника заарештовано.
1946 р. у підпільній друкарні ОУН, яка діяла у с. Уличне Дрогобицького району (нині — Львівська область), видрукувана серія бофонів з п'яти номіналів: 5,10, 20, 50 та 100 карбованців. їх сюжети часто повторюють попередні емісії — атака повстанців, повстанець на тлі прапора, хоча були створені й нові, наприклад, рука з мечем, що розрубує кайдани.
Новий вид бофонів — двобічні грошові документи з відривними талонами — випускався впродовж 1947—1950 рр. на Львівщині. Зворотний бік, як правило, використовувався для розміщення текстів агітаційно-пропагандистського характеру. У цьому регіоні більшість бофонів випускалась з нагоди національних свят та пам'ятних дат. У 1948 р. було відзначено сьому річницю Акту ЗО червня 1941 р. (100, 200 та 1 300 карбованців), "Свято зброї" (500 крб.), 30-ту річницю ЗУНР (25 та 50 крб.), шосту річницю УПА (100, 200 та 300 крб.). Поширеною була практика випуску грошових документів українського підпілля з нагоди Різдвяних та Великодніх свят. На них вміщувались символи святкування — ялинкові гілки та свічки, а також гілки верби і писанки у поєднанні з національною та військовою символікою. Відповідними були й написи — "Христос Воскрес! Воскресне й Україна!", "Ти воскреснеш, моя Україно!" тощо. Часто розміщувалися й пояснювальні написи, наприклад, "Писанка УПА на 1949 рік".
Низка серій бофонів виготовлена на території крайового проводу ОУН "Захід-Карпати", а також на теренах Станіславівського обласного проводу ОУН. Грошові документи, випущені карпатськими відділами УПА,
Бофон УПА. 50 карбованців. 1949 р.
примітивні, мають низький поліграфічний рівень: на них лише написи, причому здійснені фіолетовим чорнилом.
Упродовж 1946—1947 рр. бофони номіналом 10, ЗО, 50 та 100 карбованців друкувалися у підпільній друкарні у м. Чернівцях. На Буковині була поширена також серія грошових документів ОУН вартістю 25, 50 та 100 карбованців із зображенням національної символіки, поєднаної з військовими символами.
На українських етнічних землях — Лемківщині, Надсянні, Холмщині, Підляшші, які після завершення Другої світової війни були включені до складу Польщі — збройне підпілля також використовувало бофони. їх номінал найчастіше позначався у новій валюті — польських злотих. На цих теренах аж до трагічних подій операції "Вісла" (1947 р.) функціонувала низка добре оснащених підпільних друкарень. У одній з них у 1945 р. була видрукувана серія бофонів номіналом 10, 20, 30, 50 та 100 злотих, присвячена четвертій річниці Акту підновлення Української держави ЗО червня 1941 р. На цих грошових документах вказана мета випуску — "Збірка на фонд боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу". Намагаючись налагодити співпрацю з антикомуністично налаштованим польським населенням, н 1946 р. технічна ланка надрайону "Бескид" виготовила два бофони вартістю 20 та 100 злотих. На першому було вміщено напис польською мовою "Даток у фонд боротьби пригноблених народів проти більшовицької тиранії". У проектуванні цих грошових документів брав участь відомий скульптор Михайло Черешньовський. Восени 1947 р. більшість загонів УПА змушена була покинути Закерзонський край і перейти на територію Дрогобицької області УРСР, окремі з них продовжували боротьбу і згодом пробивалися з боями через Чехословаччину до Австрії та Німеччини.
Останні бофони датовані 1955 p., хоча вже після 1952 р. учасники збройного підпілля користувалися ними лише спорадично. Частина українських грошових документів виготовлена у другій половині XX ст. поза межами України.
Значна кількість учасників збройного підпілля була засуджена радянськими карально-репресивними органами до тривалих термінів ув'язнення та спецпоселення. Однак члени ОУН-УПА не скорилися і в нових умовах продовжували боротьбу з ворогом. Ними була створена мережа підпільних організацій, які займалися збором коштів у фонд визволення
Бофон УПА. 10 карбованців. 1950 р.
України. В окремих випадках, використовуючи набутий досвід, підпільники виготовляли грошові документи, подібні до бофонів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нумізматика» автора Шуст Р.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Грошові документи українського національно-визвольного руху середини XX ст.“ на сторінці 2. Приємного читання.
