Розділ «1.3. Форми грошей та їх еволюція»

Економічні причини виникнення векселя такі ж давні, як і товарно-грошовий обіг між окремими містами та країнами, оскільки бажання уникнути перевезень готівкових грошей було природнім з двох причин – безпека та зручність*20.

*20: {Juglar В. Les effets de commerce. Lettre de change, billet a ordre, cheque / B.Juglar, B. Ippolito, J. Dupichot. – P.: Montchrestien, 1996. – P. 2.}

Прототипи векселя можна знайти в різних країнах та в різні часи, але всі історичні факти свідчать про те, що вексель західноєвропейського типу як фінансовий інструмент зі своїми характерними ознаками виник в Італії у XII ст., оскільки саме там сформувалась сукупність причин, що привели до поширення векселів серед банкірів та лихварів спочатку в італійських містах, а потім і в усій Європі*21. В Європі в обігу перебувало безліч монет різноманітного карбування, справжність яких важко було визначити. Щоб обмежити можливі втрати від фальшивих монет, італійські купці зберігали реальні гроші (золоті і срібні монети) у міняльних лавках, куди вони їх здавали за вартістю чистого срібла, що вимірювалося у марках, а взамін власники отримували векселі*22. В Англії в ХУП ст. такі векселі стали вперше обмінювати на банкноти, що використовувалися у торговельних взаєморозрахунках. Звідси бере початок система безготівкових розрахунків. Зокрема в Німеччині безготівковий обіг з'явився у м. Гамбурзі ще у 1691 p., коли було створено "Гамбургер-банк". Надалі поширення векселів як засобу платежу і своєрідної форми кредитних грошей сприяло формуванню цілої системи вексельного законодавства, що цілковито сформувалося у більшості європейських країн уже в XVII ст.

*21: {Цитович П.П. К истории векселя / П.П. Цитович. – К.: Тип. ун-та св. Владимира, 1893. – С. 4.}

*22: {Гроші та кредит: підручник / M.I. Савлук, A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001. – 604 с.}

Перший вексель прийшов в Україну значно пізніше, ніж він затвердився в Європі як платіжний засіб та прибутковий папір. Офіційно вексельний обіг в Україні був запроваджений Вексельним статутом 1729 р. У його основу був покладений Лейпцизький статут. Надалі вексельне законодавство в Україні неодноразово переглядалося і вдосконалювалося з урахуванням традицій та потреб розвитку комерції.

Системне здійснення різноманітних комерційних операцій розпочалося вже у другій половині XIX ст., коли на всій території України масово стали виникати й активно діяти товариства взаємного кредиту та сформувалася система банків. Найстарішим серед них були Харківський земельний банк, що остаточно сформувався у 1864 р, та Харківський акціонерний земельний банк, що започаткував свою діяльність у 1871 р. З розвитком ринкових відносин у Росії в дореволюційний період вексельний обіг став провідною формою функціонування комерційного кредиту.

Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказ- них векселів і простих векселів, законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 p., якою запроваджено Уніфікований закон "Про переказні векселі та прості векселі", "Про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів"*24.

*24: {Геєць В.М. Перехідна економіка / В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Ліанова та ін. – К.: Вища шк., 2003. – 592 с.}

Оптимальним є виокремлення таких періодів розвитку вексельної справи:

1) виникнення прототипів векселя у стародавньому світі;

2) поява аналогів векселя у країнах Сходу – Китаї, Індії, мусульманських країнах (VIII–XII ст.);

3) період початкового типу векселя в Італії ХП – ХП ст. (вексель складався з двох документів: нотаріально завірений акт мав основне значення, а платіжне доручення – допоміжне);

4) період ярмарків, коли вексель набув своїх істотних ознак (акцепт), тобто форму сучасного векселя;

5) період індосаменту (вексель від італійських кампсорів поширився у більшості країн Європи);

6) період формалізації вексельного зобов'язання (правове обґрунтування вексельної операції в німецькому вексельному праві);

7) період уніфікації вексельного обігу (початок XX ст. і до сьогодні).

Нині Україна успішно опановує нові для себе фінансові інструменти, такі як векселі Пенсійного фонду та казначейські векселі*25.

*25: {Демківський A.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.; ЩетинінАЛ. Гроші та кредит: підручник / А.І. Щетинін. – 2-ге вид., переробл. та доповн. – К.: Центр навч. л-ри, 2006. – 432 с.}

Отже, виникнення векселя не можна пов'язувати з окремою країною або з певним часом, а необхідно розглядати як закономірний наслідок розвитку тор- гово-економічних відносин.