Розділ «Тема 6. ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ»

Вперше в міжнародних розрахунках валютний кліринг було введено в 1931 p., у період світової економічної кризи.

Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни при угодах купівлі-продажу.

Така ціна може встановлюватися відповідно до співвідношення попиту та пропозиції на певну валюту в умовах ринку або бути чітко регламентованою рішенням уряду чи його головним фінансово-кредитним органом.

Класифікація факторів, які впливають на формування курсів валют залежно від строків дії, наведена на рис. 6.5.

Як економічній категорії валютному курсу властиві такі функції (рис. 6.6).

Серед конкретних методів визначення валютного курсу слід назвати метод, що ґрунтується на порівнянні вартості споживчого кошика різних країн за один і той самий період часу. Інший метод полягає у порівнянні національного валового внутрішнього продукту, виміряного в національній одиниці і в якійсь іноземній валюті. Також методом визначення валютного курсу є метод зіставлення ефективних витрат виробництва. До них зараховують заробітну плату, показник продуктивності праці, норму відсотка та земельну ренту. Досить часто валютний курс розраховують на основі відношення двох валют до валюти третьої країни. Його найчастіше використовують для визначення курсу валюти в операціях на міжбанківському ринку.

Рис. 6.5. Фактори впливу на валютний курс

Рис. 6.6. Функції валютного курсу

Залежно від способу зміни валютного курсу розрізняють їх два основні види: фіксований і плаваючий.

Фіксований курс валюти

Фіксований курс валюти – це курс, який на певний термін (від місяця до кількох років) установлюється як незмінний, незалежний від поточних змін у попиті та пропозиції валюти. Зміна фіксованого курсу здійснюється офіційно шляхом підвищення курсу національної валюти (ревальвація) або його зниження (девальвація).

Його переваги такі*126:

*126: { Демківський А.В. Гроші та кредит: навч. посіб. / А.В. Демківський. – К.: Дакор, 2005. – 528 с.}

– забезпечення для фірм та підприємств чіткої основи, коли вони планують діяльність і здійснюють політику ціноутворення;

– можливість здійснювати досить ефективну грошово-кредитну політику в умовах, коли в країні ринок валюти, банківська система та інфраструктура ринку ще недостатньо розвинуті.

До недоліків фінансового валютного курсу слід віднести:

– необхідність мати значні валютні резерви для підтримання курсу в умовах дії чинників, які ведуть до відхилення реального курсу від фіксованого;

– можливість втрат в умовах виникнення спекулятивного руху валюти з однієї країни в іншу;

– неможливість точного визначення на будь-який момент оптимального для країни співвідношення реального і фіксованого валютних курсів.

Плаваючий валютний курс – це такий режим валютного курсу, за якого він змінюється під впливом попиту і пропозиції.