Міф із його постійною циклічною структурою, зазначає Ж. Дельоз (9, 227), — це насправді є історія засновку. Засновок завжди чогось потребує, висуває претензію або вимогу. З'являються претенденти і звертаючись до засади, висувають вимоги, що сприймаються цілком обґрунтованими, недостатньо обґрунтованими чи позбавленими будь-якої підстави. Міф припускає створення моделі, відповідно до якої можна розсудити домагання різних претендентів. Водночас міф пропонує нам критерій добору, а також створює іманентну модель, або перевірку на підстави, згідно з якою ошуканці мають бути засуджені, їх претензії належно оцінені. Таким чином визначається справжність ідеї.
Отже, має рацію М. Еліаде, коли вказує на формування "моделей-взірців" людської поведінки як на головну функцію міфу, що значно полегшує орієнтування в складному й суперечливому світі, регулює людську поведінку, пропонуючи обмежене число можливих варіантів. Ба більше, людина потребує міфів (це є психологічна потреба) як спрощених формул або парадигм дійсності, тому що вони дозволяють психіці знайти полегшений шлях до злагоди з довкіллям і не блукати в лабіринті суперечливих істин.
Міфологія як універсальна властивість культури
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Філософія культури» автора Гатальська С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФІЛОСОФІЯ КУЛЬТУРИ ЯК ФІЛОСОФІЯ МІФУ“ на сторінці 4. Приємного читання.
