Розділ «ЛИСТ CX»

Моральні листи до Луцілія

Сенека вітає свого Луцілія!

А це вітання засилаю тобі з моєї номентанської садиби й зичу гарного настрою, тобто - прихильності всіх богів; вони ж бувають лагідними і сприятливими лише до тієї людини, яка стала прихильною сама до себе. Забудь наразі те, в чому дехто переконаний,- начебто до кожного з нас приставлено бога-опікуна, щоправда, не з тих, що їх звичайно вшановуємо, а з богів нижчого ряду - з тих, кого Овідій називає «богами з низів»(1). Але я хочу, щоб ти, відійшовши від цього переконання, водночас пам'ятав: наші предки, вірячи в те, були стоїками,- кожному вони давали і генія, і Юнону. Пізніше ми поміркуємо, чи стільки вже того дозвілля у богів, аби займатись особистими справами кожної людини; наразі знай ось що: чи ми, скажімо, приписані до богів, чи знехтувані ними й полишені на волю випадку(2),- нікому не зможеш назичити нічого гіршого, аніж бути в гніві на себе самого. Зайве було б на когось, хто, на твій погляд, заслуговує кари, накликати неприязнь богів: вони й так неприязні до нього, хоч би й видавалося, що він гараздує завдяки їхній прихильності. Приглянься пильніше, якими є наші справи в дійсності, а не як вони виглядають,- і ти побачиш, що більшість бід випало нам на щастя, а не на нещастя. Як часто те, що називаємо невдачею, було й причиною, і початком успіху! Як часто сприйнята гучними привітаннями подія стала щаблем до прірви - піднесеного підняла ще вище, мовби для того, аби ступив на те місце, звідки вже цілком безпечно падати! Але й саме падіння - не зло, якщо лишень бачиш межу, нижче від якої природа нікого не скидає. Близьким є кінець усього сущого, близький він, кажу,- хоч бери те місце, звідки щасливця проганяють, а хоч те, звідки нещасливця випускають. Ми самі відсуваємо одне й друге, самі розтягуємо шлях то надією, то страхом.

Але, якщо ти розсудливий, то вимірюй усе мірою людських можливостей. Спробуй обмежити і те, з чого радієш, і те, чого боїшся. Варто коротше чомусь радіти, аби не так довго чогось боятися. Та чому я вкорочую лиш те зло? Вважай, що ти взагалі нічого не повинен боятися! Все, що нас хвилює, ошелешує,- марниці. Ніхто з нас не дошукується правди - ми лиш передаємо один одному страх; ніхто не зважився наблизитись то того, що нас непокоїть, аби пізнати природу свого страху, приглянутись, чи то, бува, не благо. Через те й вірять у пусту, нікчемну вигадку, бо її досі ще не викрито. Зрозуміймо, нарешті, як то важливо придивитись уважніше: відразу виявиться, наскільки невиразне, короткочасне й нітрохи не грізне все те, чого лякаємось. У душі в нас таке сум'яття, яким його бачив Лукрецій:

Як ото в пітьмі сліпій усього лякаються діти,

Так серед білого дня і ми боїмося, дорослі .

Справді! Хіба ми не дурніші від будь-якого дітвака, якщо й при денному світлі боїмося? Хоча ні! Це неправда, Лукрецію, що ми боїмося при світлі,- ми самі все зробили для себе темним. Нічого не бачимо - ні шкідливого для нас, ані помічного. Все життя метушимося, раз по раз на щось наштовхуємось, але ні зупинитись не можемо, ні озирнутись, кудою б краще ступити. От бачиш, що то за безум - біганина в темряві. Ми ж, далебі, наче тільки того й хочемо, щоб нас відкликали з якомога дальшої відстані, і, хоч не знаємо, куди нас пориває сліпий розгін, продовжуємо мчати в тому ж напрямі.

Але ж у тій темряві, досить нам захотіти, могло б заблиснути світло. А це можливо лиш за однієї умови: якщо хтось захоче сприйняти справи людські й божественні, якщо у знання тих справ не тільки заглибиться, але й перейметься ним; якщо, навіть володіючи тим знанням, повертатиметься до нього й зіставлятиме його зі своїми вчинками; якщо дошукуватиметься, що таке благо, а що зло і коли тими назвами послуговуємось помилково; якшо міркуватиме про те, що таке почесне, а що ганебне, у чому полягає провидіння. Але й це - не межа допитливості людського розуму: йому любо зирнути ген за сам світ, зрозуміти, куди його та бистрінь пориває, з чого він виникнув, до якої грані спрямовані всі речі у своєму нестримному русі. Ми ж, відвернувши душу від божественного споглядання, скерували її на нікчемне та вбоге, аби вона слугувала жадобі, аби, полишивши світ, його прекрасні обрії і тих, що всім керують, володарів, копирсалась у землі, промишляючи, яке б то ще з неї викопати зло, не вдовольняючись тими, що на виду, благами. Адже те, що нам на користь, наш бог, наш отець розмістив дуже близько від нас - рукою сягнути; не сподівався, що шукатимемо,- сам дав, а шкідливе заховав глибоко. Тож нарікати можемо хіба що на себе самих: те, від чого гинемо, ми всупереч природі добули з її схову на світло денне. Свій дух ми зробили невільником насолоди, а потурати їй - значить відкрити джерело всіх зол; ми віддали його честолюбству, розголосу й іншим марним, нікчемним звабам.

Так до чого я тепер закликаю тебе, що раджу робити? Нічого нового,- бо ж не від нових хвороб шукаємо засобів,- але передусім те, щоб ти наодинці, сам із собою гарненько поміркував, що необхідне, а що зайве. Необхідне трапиться тобі на кожному кроці; зайве треба завжди шукати, і то дуже старанно. Ти не матимеш, одначе, підстави надто хвалити себе за те, що зневажаєш золоті ложа і вицяткований самоцвітами посуд. Бо що то за доброчесність - зневажати зайве? Знехтуєш необхідним - ось тоді й вихваляйся! Невеликий то подвиг, коли обходишся без володарських пишнот, коли не жадаєш для себе тисячофунтових кабанів, язиків рожевокрилих птиць(4) та інших дивоглядів, призначених для розкоші, яка вже гидує цілими створіннями, а вибирає з кожного лиш одну якусь частину,- тоді подивлятиму тебе, коли не поласишся навіть на окраєць грубого хліба, коли переконаєш себе, що й трава зростає не лише для худоби, але, при необхідності, й для людини; коли знатимеш, що й вершечки дерев можуть служити вмістом для шлунка, який напихаємо всякими коштовностями, начебто він міг усе це зберігати неторкнутим. Його ж треба наповнювати без забаганок. Бо й справді, яка різниця, що він отримує? Хіба ж отримує не з тим, аби втратити? Тебе втішає стіл, заставлений всім тим, що можна виловити на суходолі й на морях; щось одне тим приємніше для тебе, чим свіжішим його кладуть на тацю; щось інше - чим довше його відгодовували і змушували товстіти, поки аж розпливалось од свого товщу, ледве тримаючись купи. Тебе втішає майстерно дібраний запах усіх тих страв. Але - клянусь Гераклом! - тільки-но всі ті клопітні, вишукані наїдки потраплять у живіт - одразу ж перетворюються в одну й таку ж саму гидоту. Хочеш покласти край ненажерливості? Глянь на її вихід.

Я пам'ятаю, як Аттал, викликаючи загальний подив, говорив таке: «Довго я схилявся перед багатством. Бувало, аж дух перехопить, коли то там, то там зблисне якась пишнота. Я вважав, що й приховане від очей подібне до того, що засліплює нас своїм блиском. Але одного разу з нагоди якоїсь великої врочистості я мав змогу озирати водночас усі багатства міста - різьблені вироби з золота й срібла і багато такого, що перевищує своєю цінністю золото й срібло; я бачив вишукане різнобарв'я шат, привезене не тільки з-за наших границь, але й з-за границь наших ворогів. Тут зір привертали юрми прекрасних одягом і вродою хлопців, там - жінок, та й усе інше, що виставила для загального огляду достойність найвищої влади, яка й сама озирала свої маєтності. Але чим є все те, питаю, як не розпалюванням уже й без того розпалених людських жадань? До чого той пихатий похід багатств? Чи ми зібрались, аби вчитись бути жадібними? Та щодо тих жадань, то я, присягаюсь, менше їх відтіля виніс, аніж приніс, і знехтував багатствами не тому, що вони зайві, а тому, що нікчемні. Хіба ти не бачив, як той похід, хоч повільний і розтягнений, закінчився через пару годин? То невже ж усе наше життя мало б бути заповнене тим, що не могло заповнити й однієї днини? А ще додалось таке: в мене було враження, що всі ті пишноти зайві не тільки для їхніх власників, а й для глядачів. Отож, як тільки щось подібне вдарить мені в очі,- коли трапиться побачити розкішний дім, почет обряджених рабів, лектику на раменах добірних слуг, тут же питаю сам себе: «Чому дивуєшся? Перед чим ціпенієш, зчудований? Усе це - одна лиш дута показність! Адже такими речами не володіють - їх виставляють напоказ, а поки ними милуються, вони проминають. Краще зверни свій погляд на справжні багатства. Навчись бути вдоволеним чимсь малим і на повний голос, бадьоро повторюй: маємо воду, маємо крупник,- тож позмагаймося щастям із самим Юпітером! Але позмагаймося, прошу тебе, навіть тоді, коли й того в нас не буде! Ганебно вбачати блаженство життя у золоті й сріблі, настільки ж ганебно - у воді й крупнику».- «Гаразд, а як мені бути, коли й справді залишусь без тієї поживи?» - Питаєш, чим зарадити нужді? Голодові кладе край сам же голод. Інакше яка ж різниця, щ? тебе змушує до рабства - щось велике чи щось мале? Яке ж то має значення, наскільки великим є те, в чому може відмовити тобі фортуна?

Навіть та вода й крупник залежать від чужої примхи. Вільним є не той, кому фортуна мало що може заподіяти, а той, кому вона нічого не заподіє. Так воно є: хочеш позмагатися з Юпітером, який нічого не жадає,- сам мусиш позбутися жадань». Ось що Аттал говорив нам, а природа говорить усім. Якщо захочеш часто над тим роздумувати, то доможешся того, що таки будеш щасливим, а не видаватимешся таким, тобто видаватимешся щасливим собі самому, а не іншим.

Бувай здоров!

Наступний розділ:

ЛИСТ СХІ


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Моральні листи до Луцілія» автора Сенека Л.A. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛИСТ CX“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Луцій Анней Сенека

  • Моральні листи до Луцілія

  • Переклад А.Содомори

  • Зміст

  • ЛИСТ І

  • ЛИСТ II

  • ЛИСТ III

  • ЛИСТ IV

  • ЛИСТ V

  • ЛИСТ VI

  • ЛИСТ VII

  • ЛИСТ VIII

  • ЛИСТ ІХ

  • ЛИСТ Х

  • ЛИСТ XI

  • ЛИСТ XII

  • ЛИСТ XIII

  • ЛИСТ XIV

  • ЛИСТ XV

  • ЛИСТ XVI

  • ЛИСТ XVII

  • ЛИСТ XVIII

  • ЛИСТ XIX

  • ЛИСТ XX

  • ЛИСТ ХХІ

  • ЛИСТ ХХІІ

  • ЛИСТ ХХІІІ

  • ЛИСТ XXIV

  • ЛИСТ XXV

  • ЛИСТ XXVI

  • ЛИСТ XXVII

  • ЛИСТ XXVIII

  • ЛИСТ XXIX

  • ЛИСТ XXX

  • ЛИСТ XXXI

  • ЛИСТ XXXII

  • ЛИСТ ХХХIII

  • ЛИСТ XXXIV

  • ЛИСТ XXXV

  • ЛИСТ XXXVI

  • ЛИСТ XXXVII

  • ЛИСТ XXXVIII

  • ЛИСТ XXXIX

  • ЛИСТ ХL

  • ЛИСТ XLI

  • ЛИСТ XLII

  • ЛИСТ XLIII

  • ЛИСТ XLIV

  • ЛИСТ XLV

  • ЛИСТ ХLVI

  • ЛИСТ ХLVII

  • ЛИСТ XLVIII

  • ЛИСТ XLIX

  • ЛИСТ L

  • ЛИСТ LI

  • ЛИСТ LII

  • ЛИСТ LIII

  • ЛИСТ LIV

  • ЛИСТ LV

  • ЛИСТ LVI

  • ЛИСТ LVII

  • ЛИСТ LVIII

  • ЛИСТ LIX

  • ЛИСТ LX

  • ЛИСТ LХІ

  • ЛИСТ LХІІ

  • ЛИСТ LXIII

  • ЛИСТ LХІV

  • ЛИСТ LХV

  • ЛИСТ LХVІ

  • ЛИСТ LХVІІ

  • ЛИСТ LXVIII

  • ЛИСТ LХІХ

  • ЛИСТ LXX

  • ЛИСТ LХХІ

  • ЛИСТ LХХII

  • ЛИСТ LXXIII

  • ЛИСТ LХХІV

  • ЛИСТ LХХV

  • ЛИСТ LXXVI

  • ЛИСТ LXXVII

  • ЛИСТ LХХVIII

  • ЛИСТ LХХІХ

  • ЛИСТ LXXX

  • ЛИСТ LXXXI

  • ЛИСТ LХХХІІ

  • ЛИСТ LXXXIII

  • ЛИСТ LXXXIV

  • ЛИСТ LХХХV

  • ЛИСТ LXXXVI

  • ЛИСТ LXXXVII

  • ЛИСТ LXXXVIII

  • ЛИСТ LХХХІХ

  • ЛИСТ XC

  • ЛИСТ ХСІ

  • ЛИСТ XCII

  • ЛИСТ ХСІІІ

  • ЛИСТ ХСІV

  • ЛИСТ ХСV

  • ЛИСТ XCVI

  • ЛИСТ ХСVІІ

  • ЛИСТ ХСVIII

  • ЛИСТ XCIX

  • ЛИСТ С

  • ЛИСТ СІ

  • ЛИСТ СІІ

  • ЛИСТ СІІІ

  • ЛИСТ СІV

  • ЛИСТ СV

  • ЛИСТ СVІ

  • ЛИСТ CVII

  • ЛИСТ СVIII

  • ЛИСТ CIX

  • ЛИСТ CX
  • ЛИСТ СХІ

  • ЛИСТ CXII

  • ЛИСТ CXIII

  • ЛИСТ СХІV

  • ЛИСТ СХV

  • ЛИСТ СХVІ

  • ЛИСТ СХVII

  • ЛИСТ СХVIII

  • ЛИСТ СХІХ

  • ЛИСТ CXX

  • ЛИСТ CXXI

  • ЛИСТ CXXII

  • ЛИСТ CXXIII

  • ЛИСТ СХХІV

  • ПРИМІТКИ

  • ПОКАЖЧИК ІМЕН

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи