Розділ «ЛИСТ СІV»

бо він обох їх картає, обох обеззброює. Катон виносить їм обом ось такий вирок: «Якщо переможе Цезар, то я помру, а якщо Помпей, то піду на вигнання». Чи мав чогось боятися той, хто сам собі - і переможеному, і переможцеві - визначив те, що могли б визначити найлютіші його вороги? Отже, загинув згідно свого ж вироку. Як бачиш, люди можуть переносити неабиякі труднощі: через саме серце африканських пустель він пішо провів військо. Ти бачиш, що можна стерпіти й спрагу: ведучи за собою через обпалені сонцем пагорби залишки розбитого війська, без жодної поклажі, зодягнений у панцир, він витерпів нестачу води, а коли вона й траплялася, то пив останнім. Бачиш, що можна знехтувати і почестями, й зневагою: у той самий день, коли його не обрали претором, він грав у м'яч на площі для зібрань. Бачиш, що можна не боятися могутності тих, хто на вершині влади: він кинув виклик водночас і Помпеєві, й Цезарю, в той час, коли інші, якщо й наважувалися виступити проти одного з них, то лише піддобрю-ючись до другого. Бачиш, що можна зневажити і смерть, і вигнання: він сам собі визначив і смерть, і вигнання, а тим часом - ще й війну.

Отже, й ми з такою ж самою мужністю можемо ставити чоло всім тим напастям - тільки б зважилися звільнити шию з ярма. Насамперед необхідно відкинути насолоди: вони послаблюють, розніжують, вимагають від нас багатьох речей, тож і ми змушені багатьох речей вимагати від фортуни. Потім треба знехтувати багатством: воно - запорука неволі. Відкиньмо золото, срібло і все те, чим обтяжені щасливі доми: свободи не можна придбати даром. Якщо цінуєш її високо, то все інше мусиш цінувати низько.

Бувай здоров!