Розділ «Тема ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ»

Іде додому запасатися.

А коли скінчилася дичина? Чекає, поки вона розплодиться заново.

А коли скінчиться мисливець?

Залишається термодинаміка. І захоплюючі моральні цінності, які нікому не знадобляться...

Для чого людина народжується і живе? Чи є зміст в її земному існуванні?

Чи варто жити, якщо не минеш своєї останньої години на Землі?

Чи потрібно дотримуватися законів, тримати себе в "рамках", якщо живеш один раз?

В цих і інших подібних питаннях піднімається діалектика людської душі, вони є філософським і емоційно-психологічним стрижнем людської натури.

Це фатальні питання. На них не просто відповісти, іноді не можливо, але на них не можна не відповідати. Відповідь на них не знайдеш у книжках, не попросиш поради - їх треба вистраждати, пережити, прожити.

"Але чи почують наші діти, - ставить запитання Е. Фромм, - голос, який скаже їм, куди йти і навіщо жити? Якимось чином вони відчувають, як і всі людські істоти, що життя повинно мати сенс, - але в чому він полягає? Адже не в протиріччях же він, не в лукавстві і у цинічній покірності, що зустрічається на кожному кроці? Вони тягнуться до щастя, істини, справедливості, любові, відданості; але чи можемо ми відповісти на їхні питання?

Ми настільки ж безпомічні, як діти. Ми не знаємо відповіді, тому, що навіть забули, що існує таке питання. Ми удаємо, начебто наше життя має надійний фундамент, і не звертаємо увагу на гноблячі нас занепокоєння, тривоги, збентеження"1.

Це інтимні питання. Людина навіть сама собі боїться їх задавати; тим більше обговорювати з іншими. Лев Толстой в "Сповіді" пише, що для нього подібні питання були спочатку хвилинними "зупинками в житті" - потім це проходило, і життя тривало, як і колись. Потім зупинки тривали все довше і відбувалися всі частіше. Філософ у цьому зв'язку приводить таку алегоричну східну притчу: "Людина в житті - подорожанин, захоплений в степу розлютованим звіром. Рятуючись від погоні, він кинувся в безводний колодязь. На дні колодязя подорожанин побачив дракона, готового його зжерти. Нещасний схопився за гілки дикого куща, який росте в колодязі. ... Але руки його слабшали, він був на грані загибелі. До того ж виявилось, що дві миші - чорна і біла підточують кущ із двох сторін.

Людина відчула свою швидку загибель, і все-таки поки вона висіла, людина знаходила краплі меду на листях куща і лизала їх".

Так і я, говорив Л.Толстой, - тримаюся за гілки життя, і це не байки, а, правда.

Дивно, що людина живе і не бачить цього.

Питання про сенс життя - філософське питання.

Людину, яка задала його собі (незалежно від форми відповіді), можна з повним правом назвати Особистістю. Людина тим і велика, що вона не просто живе, не просто діє, але і задається питанням: для чого вона це робить, замислюється над вищим змістом того, що відбувається довкола неї. Замислюючись над сенсом життя, людина періодично оцінює і переоцінює свої справи, плани, свої відносини з навколишніми. Людина, яка не замислюється над сенсом життя подібна до некерованого човна, що пливе за течією ріки. Відома філософія обивателя: "день пройшов - і, слава Богові!"

Питання про зміст і мету життя - наднормативні засоби моральної регуляції. З їх допомогою всі нормальні приписи одержують тлумачення з погляду їх духу, а не букви, відкривається можливість їх творчого застосування.

Але хоч і не можна підглянути і підслухати відповіді на ці особисті питання, все-таки корисно звертатися до духовного досвіду людства; до думки тих людей і книг, які ти вважаєш своїм духовними наставниками.

Демокріт і Епікур вищим благом і метою життя вважали задоволення і насолоди; при цьому малися на увазі розумні задоволення, які ведуть до тілесного здоров'я і незворушності духу. Жити погано нерозумно, непомірковано і нечестиво -значить... не погано жити, але повільно вмирати, - вчив Демокріт.