РОЗДІЛ 6. МОРАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Таке поєднання морального відношення і діяльності задає той специфічний вияв діяльності, що з часів Аристотеля кваліфікувався як практична форма світовідношення, яка найпоказовіше розкриває моральну суть людини.

Для етичного аналізу особливий інтерес являють дії людей і їх результати - поведінка, що зорієнтована на ціннісні критерії в аналізі діяльності. її суто людською характеристикою є "усвідомлений волевияв самого суб'єкта поведінки" (В. Малахов). Для моральної кваліфікації (оцінки) людської поведінки важливим є свідоме й відповідальне волевиявлення. Це стосується не тільки прикладів "чистої" моральної діяльності, але й будь-якої соціально значимої діяльності.

Основною складовою поведінки як системи є вчинок. З усієї сукупності дій вчинок вирізняється завдяки акценту на моральній цінності мотивів, значення, оцінки. Поступово на різних етапах розвитку суспільства і людської культури формувалась ієрархія моральних цінностей, що впливала на становлення і динаміку суспільних уявлень про моральну належність, обов'язковість, допустимі і недопустимі вчинки. На основі їх складались нрави, моральні норми.

Вчинки і нрави постають важливими факторами формування моралі. Моральні ж відносини являють собою той невід'ємний і всюдиприсутній фон, на якому і завдяки якому функціонує мораль.

Вчинок відрізняється від інших форм людської активності такими характеристиками як довільність і обов'язковість. Вчинок насамперед відповідальний, а потім раціональний, тобто осмислений.

Свідомість власної відповідальності - вирішальний фактор формування особистості.

Разом з тим, вчинок - соціально значимий, оскільки присутня в ньому дія (в якій реалізуються певні аспекти людського осмислення і відношення до дійсності) отримує суспільну оцінку.

На основі складних форм взаємодії власних уявлень про морально належне, допустиме і соціально визнане із загальноприйнятими уявленнями формуються засади відповідальності, що постають як внутрішнє самовизначення особистості, тому є фундаментальною характеристикою людського буття. Вона впливає як на раціональне осмислення, так і на програмування вчинків. Відповідальність людської поведінки залежить не від її раціональності, а навпаки - раціональність від відповідальності.

Особливо важливою є відповідальна самосвідомість, що виявляється у різних формах суспільної свідомості і буття: праві, науці, політиці, моралі і релігії.

Засади і механізми вчинку певним чином обумовлюються як історичним фоном суспільного розвитку, так і особливостями конкретних етапів життєвого шляху особистості.

Невід'ємною умовою реалізації свободної діяльності сучасної людини є потреба узгодження діяльних форм утвердження внутрішньої свободи особистості і здатності адекватно сприймати і визнавати соціально належне, існування і свободу іншої людини, групи, колективу, суспільства, культури, природи і т.п.

Проблема свободи рельєфно виявляється у найрізноманітніших формах усвідомлення відповідальності.

Специфіка моральної поведінки полягає в тому, що вона передбачає не тільки обов'язок, але і людську гідність. Та й сам обов'язок може виступати регулятором вчинку, лише будучи прийнятим особистістю, а не нав'язаним їй ззовні.

Необхідними і значимими факторами вчинку на сьогодні виступають честь, уявлення про успіх, щастя, смисл життя. Це достатньо цікавий бік сучасних реалій людської діяльності, що потребує подальшого вивчення і аналізу, в тому числі і на рівні етичної теорії та прикладних досліджень у майбутньому.

Моральна необхідність постає як визнання і прийняття людиною потреби узгодження вчинків індивідів з цілями суспільства, колективу.

Можливість вибору і здатність до вибору форми поведінки, рівень знань про моральні норми, здатність засвоєння індивідом моральної необхідності, їх трансформація у добровільний і цілеспрямований акт вибору певної дії і готовність відповідати за її наслідки є необхідними умовами реалізації свободи. Вони особливо важливі в період формування особистості.

Отже, моральна діяльність - один з важливих аспектів людської діяльності, що виявляє практичну природу моральності окремої людини, моральних засад суспільного буття, ціннісних орієнтацій, загальні тенденції та особливості людської поведінки як через одиничні вчинки, так і через сталу лінію поведінки, подаючи таким чином певний зріз моральної активності людини і суспільства в певних соціокультурних умовах.