РОЗДІЛ 6. МОРАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Важливим аспектом цієї сфери є зв'язок моральної відповідальності з моральною свободою, а через неї - з соціально-моральною необхідністю. Моральна відповідальність безпосередньо пов'язана із свободою як своєю умовою і засновком. Недоречно говорити про моральну відповідальність поза цим зв'язком. Наприклад, за відсутності можливості і свободи вибору форми поведінки, як відзначалось, неможна ставити в обов'язок людині моральну відповідальність. В той же час, невірно говорити про моральну свободу, забуваючи про моральну відповідальність людини за вчинки.

Усвідомлення моральної відповідальності завжди пов'язане із свідомим і добровільним, тобто свободним вибором тієї системи моральних вимог, у якій переважно виражена соціальна необхідність і якій людина бажає підпорядкувати свою поведінку. У цьому сенсі акт свободного вибору і акт діяльності мислення передує моральній відповідальності. Але цей зв'язок свободи і відповідальності зворотній, в крайньому випадку відчуття особистістю свободи залежить від міри усвідомлення нею своєї відповідальності.

Ця тема вже згадувалася у зв'язку із окресленням М. М. Бахтіним унікальної природи вчинку як особливої реальності, що поєднує у собі такі риси моральної діяльності як обов'язковість і відповідальність. Оцінка оригінальності і евристичного потенціалу цього авторського підходу до розгляду моральної цінності вчинку - тема окремого перспективного дослідження в етиці. У даному зв'язку важливим вважається наголос на творчому характері перетворення особистістю суспільної нормативної природи моральних вимог у власний свободний вибір діяти за принципом "не можу інакше".

Не зовсім доречною видається поширена у буденній свідомості думка, ніби свобода - це свобода від відповідальності, тобто сваволя. Навпаки: чим вільніша людина у своїх вчинках, чим більше у неї можливостей у виборі лінії поведінки, тим вищою має бути міра її особистої відповідальності за вчинок, його мотиви, наслідки. І навпаки, чим відповідальніше людина відноситься до своїх обов'язків, тим більш невимушеною, вільною вона відчуває себе при їх виконанні.

Звичайно, подібне розуміння взаємозв'язку моральної свободи і відповідальності не таке просте і самоочевидне, щоб стати всезагальним переконанням. Воно передбачає, з одного боку, високий рівень розвитку моральної свідомості, а з другого - вимагає таких форм суспільного устрою, за яких особисте розуміння свободи і особиста свідомість відповідальності змістовно співпадали б з об'єктивною соціально-моральною необхідністю, з потребою подальшого розвитку суспільства.

Моральна відповідальність, як відзначалось, являє собою єдність об'єктивних, суспільнозначимих і суб'єктивних, особистісних елементів. Вона суб'єктивна у тому сенсі, що виражається в оцінці своїх і чужих вчинків під кутом зору особистих уявлень про добре і зле, справедливе і несправедливе, чесне і безчесне, гуманне і нелюдське, взагалі моральне і неморальне. Зобов'язання відповідальності, її міра і характер визначаються, таким чином, до певної міри суб'єктивними уявленнями і установками. Але моральна відповідальність і об'єктивна, оскільки у своїй основі обумовлена типом суспільних відносин, які не залежать від свідомості окремої людини. Так, міра відповідальності залежить, наприклад, від суспільної значимості поведінки індивідів, а відповідно, від їх суспільного становища, професії і інших соціальних ролей, в яких вони виступають у різних сферах своєї діяльності.

Таким чином, суб'єктивно моральна відповідальність є властивістю свідомості, яка проявляється в мотивації вчинків і їх оцінці з точки зору інтересів суспільства чи іншого соціального утворення. Об'єктивно ж у моральній відповідальності втілюються вимоги суспільства до свідомості і поведінки індивідів чи соціальних груп.

У моральній сфері важливий практичний інтерес викликає питання про те, хто може виступати суб'єктом моральної відповідальності, а також питання про те, за що покладається моральна відповідальність чи що є об'єктом моральної відповідальності?

Суб'єктами моральної відповідальності є всі ті, чиї дії можуть отримувати моральну кваліфікацію. До таких можна відносити особистість, колектив, певну соціальну спільноту, нарешті суспільство в цілому чи його певні інститути. Безпосередніми об'єктами моральної відповідальності є акти діяльності, тобто вчинки і нрави, а через них - моральні якості особистості чи моральна атмосфера в колективі, суспільстві. Таким чином, суспільство в цілому і через кожен свій елемент характеризується моральною відповідальністю.

Ті моральні вимоги до поведінки, які окреслюють її межі і внутрішній зміст, мають, безумовно, об'єктивне буття і навіть фіксуються в документах - етикетах, кодексах, уставах. У своїй суб'єктивній формі моральна відповідальність існує в таких елементах, як усвідомлення обов'язку, почуття совісті, звичка до відповідальної поведінки і інших форм інтеріоризації особистістю соціально-морального досвіду. Суспільство має також матеріальні і духовні, суспільні і індивідуальні засоби культивування (виховання, підтримки, забезпечення) моральної відповідальності за поведінку. З одного боку, це вся система моральних заохочень (визнання заслуг, похвала, слава і т.п.) і санкцій (осуд у громадській думці, безслав'я, бойкот і ін.), а з другого боку - це протилежні почуття задоволення, гордості чи, навпаки, незадоволення, сорому, розкаяння і інші негативні почуття і стани людини.

Питання про соціальну обумовленість моральної відповідальності має важливе філософське, світоглядне значення.

Свій об'єктивний вираз моральна відповідальність, як і мораль в цілому, здобуває в діяльності людей, їх поведінці, виступаючи як її властивість. Відповідальним чи безвідповідальним вважається певний акт діяльності, вчинок. І лише потім, у зв'язку із вчинком, так кваліфікуються певні порухи людської свідомості: прояв інтересів, установки цілей, орієнтації на певні моральні цінності і т.д. В решті-решт, відповідальна поведінка - це поведінка, що відповідає потребі збереження і продовження існування людського суспільства, його подальшого розвитку, яка є об'єктивною потребою, об'єктивною необхідністю. Цим визначається первинне значення об'єктивного змісту моральної відповідальності перед її особистісною формою.

Соціальна необхідність відображається у суспільній свідомості у вигляді певних уявлень про відповідальність, норм, принципів, ідеалів. А ці елементи суспільної свідомості, будучи засвоєними індивідом, стають досягненням його особистої свідомості і суб'єктивним компонентом у його поведінці.

Для вірного розуміння регулятивної функції моральної відповідальності, для практики морального виховання важливо враховувати характер і масштаб цієї відповідальності в залежності від конкретних особливостей суб'єкта і об'єкта. Адже за одну і ту ж дію може накладатися різна відповідальність.

В залежності від суб'єкта конкретної діяльності може змінюватися кількість дій, що вимагають відповідальності, а також міра відповідальності за кожне окреме діяння. Чим масовіший суб'єкт діяльності, тим вища міра відповідальності, але тим менше число дій, за які може покладатися на даного суб'єкта відповідальність. Якщо окремий громадянин як приватна особа відповідає за кожен свій вчинок, то суспільство (держава) не може нести відповідальності за кожен вчинок своїх членів. Суспільство, держава можуть нести відповідальність тільки за значні економічні, політичні акції, за поширені в ньому нрави і відповідні моральні норми, ідеали, принципи, які вони підтримують і пропагують.

Зміна моральної відповідальності однієї й тієї ж людини залежить також від того, в якій соціальній ролі вона виступає. В якості приватної особи індивід фактично відповідає за всі свої вчинки, що здійснюються ним у всій системі соціального співіснування, за всі свої взаємовідносини з іншими людьми. Але та ж людина, приміром, у своїй професійній ролі, в якості посадової особи, відповідає насамперед і головним чином за свої професійні, службові дії. Коло таких дій набагато вужче, але їх наслідки для суспільства важливіші, вагоміші, оскільки в ролі посадової особи вона опирається на авторитет установи, держави, використовує надані їй суспільством права і повноваження. Тим само у цій ролі зростає її відповідальність за рішення, які вона приймає, за дії, які вона здійснює.

Висновок

Отже, підсумовуючи огляд теми моральної діяльності можна констатувати, що багатогранна природа моралі у цьому ракурсі розглядалась, насамперед як характеристика й оцінка людських вчинків, поведінки, активності.

Невід'ємною ознакою функціонування моралі за такого підходу є багатоаспектний характер взаємних впливів моралі та інших форм суспільної свідомості і виявів у практичних формах діяльності. Без такої взаємодії моралі просто немає.

У сфері людської діяльності складаються і певні форми людських відносин, що містять моральні характеристики. Більше того, саме на основі домінування і значимості останніх людська діяльність і кваліфікується як така, що визначається критеріями людяності. Мораль з'являється там, де є, як мінімум, відношення до іншої людини як рівної мені, спорідненої зі мною належністю до роду людського.