РОЗДІЛ 5. ІСТОРИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ХУДОЖНЬОГО ПРОЦЕСУ

Новаторство - зміна, що веде мистецтво по шляху прогресу, що сприяє підвищенню художньо-концептуальний можливостей твору. Проте найяскравіше новаторство спирається на традицію, навіть тоді, коли створюється дещо кардинально протилежне до попередньої етапу. Художнє новаторство має відповідати запитам свого часу, проте його значимість усвідомлюється лише у порівнянні з високими зразками і набутками попередньої традиції.

5.2. Первісне мистецтво

Найдавнішим періодом розвитку мистецтва є доба первісності. Проте віднести зображально-наслідувальну діяльність до мистецтва можна з деякими зауваженнями. Насамперед, особливістю даного періоду естетичної діяльності є її утилітарно-практичний характер. Зображення на скелі, виготовлення та оздоблювання різноманітними малюнками знарядь праці, ритуальні танці, спів чи гра на перших ударних інструментах мала чітко визначену практичну функцію. Метою створення цих "мистецьких творів" була насамперед не естетична функція як самоцінність, а задоволення з їх допомогою первинних потреб. Наприклад, наскальні малюнки, які зображували сцени полювання, мали притягувати і наближати відмінний результат наступних полювань. Гра на ударних інструментах виконувала сигнальну функцію, здійснювали передачу інформації між різними групами людей - членами одного роду, племені і т.п.

Мистецькі прояви невіддільні в добу первісності від магічного, ритуального компоненту, який залежав від світоглядних установок тогочасної людської істоти. Досліджуючи аборигенів Австралії, англійський етнограф Фредерік Роуз зазначав, що жителі Грут-Айленда переконані у зростанні ефективності списа чи іншої зброї після нанесення на неї певного візерунка. В час, коли тривалість людського життя обмежувалась чотирма десятками років і нагальною проблемою було продовження роду - панував матріархат. Фігурки неолітичних Венер уособлювали культ матері-прародительки, виступали у якості оберегів продовження роду.

Залежність людей первісної доби від тварин, від вдалого полювання, яке надавало племені і їжу, і матеріал для побутових знарядь, для виготовлення одягу, сприяла вивченню тварин. Накопичені знання втілювались у зображеннях, які свідчили про фіксацію отриманого образу, про виділення його з калейдоскопічного навколишнього світу. При зображенні людини панувала схематичність, умовність, нарис здійснювався начебто кількома штрихами, проте змалювання тварин вражало своєю реалістичністю, досконалістю та достовірністю.

З одного боку схематичне зображення людини могло свідчити про недостатньо розвинене її самоусвідомлення та самоідентифікацію. Проте, з іншого, подібний тип змалювання міг бути пов'язаний з міфологічними уявленнями людини, з певними табу, з релігійними переконаннями.

Первісне мистецтво мало синкретичний характер. В ньому поєднувались риси утилітарні та естетичні. Виникнення соціального простору в епоху варварства було пов'язане з першими архітектурними зразками - це і дольмени, і стовпи, і кургани і т.п. В цьому проявлялось намагання людини відокремитись від фізичного навколишнього світу. Важливим кроком стало виникнення ужиткового мистецтва, яке стало можливим після освоєння людиною глини. Функціональність кераміки несла у собі і власне естетичне начало, коли розписний посуд надавав можливість втілити те, яким чином людина узагальнює життєві враження.

Первісне мистецтво характеризувалось яскраво забарвленим міфологічним світоглядом, який здійснюючи персоніфікацію явищ фізичного світу, опирався при їх змалюванні на антропоморфність. Міфи породили чисельну кількість образів, сюжетів, що стали основою для багатьох художніх творів.

Вплив релігійних вірувань на первісне мистецтво можна спостерігати на прикладі створення моаі - кам'яних статуй, виготовлених зі спресованого вулканічного попелу на острові Пасхі. Всі моаі вирізані з єдиного шматка каменю, вага їх близько 20 тон, висота більше ніж 6 метрів і всі статуї (окрім семи) дивляться углиб острова. Приблизний час їх створення - XI століття. Жителі острова переконані, що статуї несуть у собі надприродну силу предків їх клану (ману), концентрація якої призводила до процвітання. Також моаі могли бути уособленнями померлих предків та надавати силу вождям, а також бути символами кланів.

5.3. Мистецтво Стародавнього Сходу

У IV тис. до н.е. виникають найдавніші цивілізації, культура яких стрімко зростає, мистецтво поступово починає відокремлюватись в окрему галузь людської діяльності. В межах розвитку суспільств Стародавнього Сходу можна спостерігати процес поступового вивільнення художніх проявів від практичних потреб, відхід від синкретичної єдності мистецтва, поділу його на різні види. Особливого значення та бурхливого розвитку здобувають такі види мистецтва, як архітектура, скульптура та живопис. Виникає різножанрова література - від повчальної до ліричної. В повсякденному житті та в сакрально-ритуальних діях розвивається музика, виникають перші зародки театралізованих вистав.

Культура давньосхідних цивілізацій, а саме Месопотамії, Єгипту була досить консервативною та канонічною. Здебільшого мистецькі прояви в рамках цих культур підпорядковувались релігійній ідеології, що зумовлювало наслідувально-незмінну традиційність в обранні змісту і форм творів. Культове значення мали храми, піраміди, зікурати, обеліски, статуї та їх розпис.

Мистецтво стародавніх цивілізацій досягло значних успіхів у художньому пізнанні світу. Естетичне ставлення людини до дійсності було пов'язане з обожненням сил природи та тварин. Образ людини був пов'язаний насамперед з прославленням верховного правителя, який спочатку змальовувався у "ідеальному", зразковому вигляді, проте згодом починає набувати реалістичних рис зображення.

Характерною рисою зображальних мистецтв стає розробка канонів - обов'язкових норм побудови художнього зображення. Виникнення канонів було пов'язане з відносно повільним історичним і художнім розвитком, з необхідністю закріпити отримані досягнення в зображенні людського тіла і знайдених композиційних рішень. Канонічним для давньосхідних культур є зображення людини - плечі та очі - прямо, ноги та голова у профіль, різномасштабність при змалюванні представників різних соціальних станів. Мистецтво в цілому було пов'язане з законами ремісничого виробництва. Наприклад, у хорсабадському палаці (Ассірія) довгі стрічки рельєфів висотою у людський зріст займали близько 6000 кв. м. Дослідники були переконані, що існували певні трафарети, на які художники наносили загальні контури зображення, в той час як учні та помічники копіювали окремі сцени та виконували деталі композиції.

Було пророблено розуміння пластичної форми, композиції та ритму. Митці стародавнього світу почали зображати події у взаємозв'язку та єдності. В ассірійському мистецтві IX ст. до н.е. превалюють простота та чіткість. В рельєфах відображається знання людської анатомії. Сюжетами постають сцени мисливства, події придворного життя та почесних прийомів, які з протокольною чіткістю відображають найдрібніші деталі побуту.

В монументальних спорудах Месопотамії, форми яких наближалися до кубічних, було вироблено розуміння архітектурної маси та її поділу. Важливим досягненням стало застосування зводу, що відкривало нові можливості для просторових рішень. Шумерійці створили зікурат - культову архітектурну ступінчасту башту з сирця, яка зводилась біля храму головного божества. На верхівці зікурата, де ймовірно здійснювались релігійні містерії, знаходилось "житло богів" - невелике приміщення. Внутрішнього простору в зікураті майже не було. Основними рисами була масивність, простота форм, ясність пропорцій.

Мистецтво в культурі Стародавнього Єгипту здобуває значних досягнень - це і прийоми наглядної розповіді, яка має строго прораховану побудову дії, і створення реалістичного скульптурного портрету. Канонічність зображення, найбільш характерна саме для єгипетської цивілізації, була викликана письмовими настановами для художників ("Приписи для настінного живопису і канону пропорцій), згадка про які збереглась.

Житло єгиптян будувалось з цегли та деревини, яке майже не збереглось, в той час, як гробниці - "дома вічності" - стали першими кам'яними спорудами. Першими гробницями були мастаба, згодом з'явились східчасті піраміди та піраміди у "класичному" їх вигляді

Єгипетські статуї створювались згідно традиційному канону - однакові, непорушні, застиглі пози, велич та спокій і умовна кольоровість (чоловічі фігури пофарбовані у червоно-коричневий колір, а жіночі - в жовтий, волосся у всіх чорне, а одяг - білий). Реалістичні риси зображення з'являються в епоху Нового царства, коли відбувається відхід від канону і створюються скульптурні портрети Ехнатона та Нефертіті.

Важливим фактором розвитку мистецтва стало виникнення писемності, яка сприяла створенню літературних творів. Це "Тексти пірамід", "Спор Гора з Сетом", "Бесіди розчарованого зі своєю душею" в яких розкриваються особливості міфологічного, художнього світобачення.