РОЗДІЛ 4. ОБРАЗНА СТРУКТУРА МИСТЕЦТВА

Сприймаючи твір, людина входить у процес спілкування персонажів, залучаючи свій життєвий досвід, займає особисту позицію, стаючи його віртуальним учасником. Картини пам'яті, призабуті з часом, набувають активності й чуттєвої конкретності. Низка власних асоціацій створює плетиво зв'язку з художнім образом, наділяючи його справжньою життєвістю. Прямуючи від форми до змісту, пронизане почуттями, сприйняття відтворює художньо-образний проект митця, та кожний раз - на рівні духовного масштабу глядача, читача, слухача. Цим обумовлена різна повнота його осягнення. Та за будь-якої інтерпретації сприйняття - це не перевірка прихованих за образом фактів, а пошук особистістю себе, задоволення людської "туги за ідеалом" (В. Бєлінський).

Прийняття (рецепція) художнього образу у власний внутрішній світ - складний і потайний процес. Його асоціативна основа будується не лише на життєвому, а й на культурному багажу: перший дає можливість ідентифікувати себе з персонажем, другий забезпечує його розуміння як іншого та формування оцінної дистанції у відношенні до нього. Взаємодія цих рівнів дозволяє збагатити свій досвід за рахунок програного в уяві чужого життя, відображеного в системі художніх образів.

Важливою для повноцінного художнього сприйняття є видова установка, що визначає домінантну групу почуттєвих аналізаторів: для музичних образів - слуху, для живописних - зору тощо, відповідно налаштовуючи реципієнта. Попри характерну для мистецтва синестезію - співпрацю всіх органів почуттів, яка сповнює сприйняття різнобарв'ям образних асоціацій, така установка забезпечує чистоту його знаково-естетичної відповідності, а, отже, продуктивність. Функцію установки виконує також і випереджальна інформація, якою є назва твору, анотація до нього, супровідні написи чи звернення, пояснювальні чи критичні зауваження тощо. Для художньо грамотної людини настановчими також стають характерний для митця художній напрям, стиль і жанр твору.

Процес сприйняття - це перебування у просторі, де об'єднані сьогочасний контакт з образом, власний минулий досвід, передбачення майбутнього розгортання образної структури. Така тривимірність збагачує естетичне переживання відчуттям просторово-часової свободи. Та взагалі свобода потрактування художнього образу не безмежна. Запас його потенційних інтерпретацій визначений закладеною автором програмою його можливого сприйняття, вихід за яку означає втрату його оригінального смислу.

Активний процес, рецепція образу є повноцінним художнім пошуком, побудованим на асоціаціях, спогадах, роздумах, переживаннях, є співтворчістю, що вимагає естетичних і моральнісних зусиль. Чим складніший образ, тим більшою є творча складова його сприйняття, яка посилює естетичну насолоду - ознаку креативного впливу мистецтва на людину. Вона стає ключем до виконання ним своїх численних функцій. З іншого боку, у процесі сприйняття мистецтва розкривається універсальна природа людини, яка не тільки створила його художнє багатоманіття, але й сформувала уявою - гарант його художнього сприйняття. Людська уява має всі ключі для декодування образу, для дешифрування образної мови як системи знаків, що створені для узагальнення, уподібнення та порівняння лише з однією метою - усвідомити сутність людини у багатоманітні її зв'язків зі світом.