РОЗДІЛ 8. Організація контролю дебіторської заборгованості та зобов'язань

8.10. Організація контролю вексельного обігу

Визначаючи вексельний обіг як обсяг активних вексельних операцій (за винятком операцій з купівлі векселів), необхідно зауважити, що на рівні підприємства, де здійснюються як активні, так і пасивні операції з векселями, виникає необхідність розширення поняття "вексельний обіг" до поняття "обороти вексельних операцій". Таким чином, у сферу управління вексельним обігом підприємства залучається крім інформації, що характеризує вексельний обіг як такий, додаткова інформація щодо оборотів пасивних операцій з видачі (акцепту) векселів, оборотів з купівлі та продажу векселів, оборотів з погашення виданих та одержаних векселів тощо.

При кругообороті засобів підприємств і організацій України можуть використовуватись векселі для розрахунків за товари, продукцію, виконані роботи та надані послуги, здійснення заліку взаємної заборгованості, оформлення векселями боргу по операціях зовнішньоекономічної діяльності, операцій з давальницького сировиною, при розрахунково-кредитних операціях в банках, Державному казначействі, Пенсійному фонді тощо.

Особливості внутрішньогосподарського контролю вексельних операцій визначаються специфікою об'єкту контролю, подвійною природою векселя: як цінного паперу і як втілення зобов'язання, та численними нормативно-правовими актами, що регулюють вексельний обіг.

Метою контролю вексельних операцій є встановлення достовірності та повноти відображення вексельних операцій в обліку та звітності, відповідності цього відображення чинному законодавству і обліковій політиці та вжиття заходів з усунення виявлених порушень.

Предметом контролю вексельних операцій виступають господарські процеси та операції підприємства, пов'язані з вексельним обігом.

Основними суб'єктами економічних відносин при розрахунках векселями є: векселедавець (трасант, перший набувач векселя); векселедержатель (ремітент); платник (трасат).

Основні завдання внутрішньогосподарського контролю векселів одержаних наведено на рис. 8.10.

Вексельне законодавство України в процесі становлення пройшло два етапи.

1) період до 2000 року, характеризувався регулюванням вексельного обігу Положенням про переказний і простий вексель 1937 року. Дія цього нормативно-правового акта на території України обумовлювалась Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP";

2) період з 2000 року і до сьогоднішніх днів, відносини у сфері вексельного обігу стали регулюватись на рівні законів (зокрема, 6 січня 2000 року для України набрали чинності Женевські вексельні конвенції 1930 року, а в 2001 році був прийнятий Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 05.04.01 p., який закріпив дію на території України Уніфікованого закону про переказні векселі і прості векселі з одночасним визначенням особливостей його застосування в Україні).

Рис. 8.10. Завдання внутрішньогосподарського контролю векселів одержаних

Джерелами інформації, що використовуються з метою проведення перевірки є:

o виписки банків з відповідних рахунків із додатками документів, які є підставою для здійснення вексельних операцій;

o первинні документи (договір купівлі-продажу продукції та вексель на суму отриманих матеріальних цінностей); книга реєстрації векселів, рахунок-фактура, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, акт прийому-передачі векселя; журнал №3 по рахунку "Векселі видані"; журнал №3 по рахунку "Векселі отримані".

Згідно книги реєстрації векселів контролер перевіряє облік одержаних векселів.

На початковій стадії вексельного обігу контролер перевіряє правильність оформлення векселя за наявністю всіх обов'язкових реквізитів, встановлених НБУ: дати і номера векселя, чіткості формулювання безумовного зобов'язання щодо сплати визначеної суми боргу, місця та терміну платежу, найменування, адреси боржника та його підписів, що повинні бути завірені печаткою фірми. При цьому контролеру необхідно перевірити наявність та вірність заповнення рахунків - фактур, податкової накладної, товарно-транспортної накладної.

На рівні з виданими векселями отримані векселі мають підставу, тобто векселедавець спочатку укладає договір купівлі-продажу певної продукції і лише потім в погашення своєї заборгованості видає вексель на суму отриманих матеріалів. Таким чином, на даному етапі контролер повинен перевірити умови постачання, предмет контракту, якість та комплексність, ціну і порядок розрахунків, відповідальність сторін та інше.

Судова практика вирішення спорів, пов'язаних з вексельним обігом, свідчить, що векселедавці інколи спеціально допускають порушення в оформленні векселів, щоб в подальшому признати їх недійсними і не сплачувати за ними борг. При отриманні векселів від фінансових банкрутів новостворених і не перевірених в діяльності фірм є ризик втрати активів векселедержателя.

По-друге, перевірці підлягає акт прийому-передачі векселів. При перевірці об'єктами дослідження є суми, відображені у векселі, найменування самого векселя, наявність підписів та печаток сторін, зазначених в ньому.